Вітчим для падчерки - Віта Кросс
Глава 2.2. Елізабет
Нііі! Комок в горлі придбав катастрофічні масштаби, дряпаючи і завдаючи фізичного болю. Тільки не це.
- Сірін, я прошу тебе не треба, я буду залишатися довше кожен день, віддавати тобі частину чайових, тільки будь ласка не звільняй мене.
Це місце єдиний хороший заклад, куди мене прийняли, і тут я можу дихати на повні груди, дивитися як живуть люди, та просто жити. Підживлюватися їхніми емоціями і не проводити зайвий час вдома, де мені знайдуть завдання навіть якщо я буду засипати на ходу.
- Треба було бути обережнішою! - яскраво червоний ніготь боляче тицьнув мене в груди, поки очі кольору дитячої несподіванки вивергали блискавки.
Я впустила обличчя в долоні, не в силах стримувати сліз. Перша помилка вилилася в жахливі наслідки.
- Вона не винна! - низький бас різко відрізав позаду.
Погляд Сірін перемістився мені за спину, а я намагаючись не схлипнути від ридань обернулася і шоковано вросла в підлогу.
- Дівчина послизнулася і впала. Ваше щастя, що вона не зламала собі хребет, а то могла б подати в суд і до кінця днів змушувати вас оплачувати їй медичні витрати.
Той самий чоловік, якого я щедро облила алкогольними напоями встиг виявляється вибратися з басейну і зараз суворо дивився на адміністратора. Я не могла повірити вухам. Він мене захищає? Після того, що сталося?
- Але .. Вона ж зіпсувала всю воду, доведеться зливати її, набирати нову, - трохи стушувавшись під примруженим поглядом хижих очей, Сірін намагалася виправдатися.
- Краще б вона звернула собі шию, виходить? Відколи вода дорожче за людське життя? - під тиском чоловічої сили Сірін навіть зсутулилася, стаючи нижче на добрих пару сантиметрів, я ж заворожено спостерігала за тим, хто як мені здавалося ще пару хвилин тому готовий був мене вбити, - На місці офіціантки міг бути будь-який клієнт і я дуже сумніваюся, що ви б дозволили собі з ним так розмовляти. Це ваша помилка. Ви повинні стежити за такими важливими деталями, інакше якщо нагряне інспекція, вам доведеться дуже постаратися, щоб заклад не закрили.
З обличчя Сірін зійшла вся фарба, порівнюючи колір шкіри з плиткою під ногами. Внутрішня радість напевно, позначилася на моєму обличчі. Мене ніколи раніше не захищали. Мачуха норовить завжди ткнути носом в помилки, Дженні якщо бачила, як хлопчаки в школі у мене відбирали портфель і буцали його по двору, перша голосніше всіх плескала в долоні. Раніше хоча б батько був поруч, але після його смерті я залишилася зовсім одна.
- Я ... яяя..ем ..., - незрозуміло мукала Сірін на задньому фоні, поки я врізалася поглядом в мого захисника . Високий, мужній, він випромінював невидиму силу. Значні м'язи на руках і ногах, ідеальний прес і тонка смужка світлого волосся, що збігає під плавки. А там нижче ... о, Боги. Рум'янець обпік щоки і я миттєво повернула погляд на його обличчя. Якби не сльози в моїх очах, я б точно помітила, як широка розмашиста брова злегка іронічно зігнулася, але тут же повернулася до свого попереднього стану, коли Сірін знову подала голос, - Але вона повинна відпрацювати. Я не можу спустити з рук цю витівку.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно