Українська література » » Код да Вінчі - Ден Браун

Код да Вінчі - Ден Браун

---
Читаємо онлайн Код да Вінчі - Ден Браун
мистецтва, проте, хоч як не дивно, людство й досі вважає її усмішку великою загадкою.

«Немає тут ніякої загадки», — думав Ленґдон, ідучи поруч із Софі. У червонуватій пітьмі вже почали вимальовуватися невиразні контури картини. Ніякої загадки.

Зовсім недавно Ленґдонові довелося розкривати таємницю «Мони Лізи» доволі незвичним слухачам — групі в’язнів окружної тюрми Ессексу. Семінар Ленґдона був частиною гуманітарної програми Гарварду, призначеної нести освіту в тюрми. «Культура для засуджених» — так називали цю програму колеги Ленґдона.

Ленґдон стояв біля проектора в тюремній бібліотеці, де вимкнули світло, і розповідав про загадку «Мони Лізи» в’язням, що прийшли на семінар. На його подив, ці чоловіки слухали з великою цікавістю, час від часу вставляючи грубуваті, але дотепні зауваження.

— Зверніть увагу, — казав їм Ленґдон, підходячи до зображення Мони Лізи на стіні, — що задній план за її обличчям нерівний. — Ленґдон показав на очевидну невідповідність. — Ліворуч да Вінчі намалював лінію горизонту набагато нижче, ніж праворуч.

— Напартачив? — запитав один зі слухачів.

Ленґдон усміхнувся.

— Ні. Да Вінчі рідко партачив. Насправді це один із його маленьких фокусів. Опустивши зліва лінію горизонту, да Вінчі домігся того, що Мона Ліза, якщо дивитися на неї зліва, здається значно більшою, ніж справа. Це такий маленький жарт да Вінчі. Із давніх-давен чоловіче й жіноче начала пов’язують із правим або лівим боком — лівий бік вважається жіночим, правий — чоловічим, Позаяк да Вінчі був великим шанувальником Жіночності, то й зробив так, щоб Мона Ліза зліва здавалася величнішою, аніж справа.

— Я чув, він був голубий, — сказав низькорослий чоловік із борідкою, як у цапа.

Ленґдон скривився.

— Історики не стверджують цього так однозначно, але загалом так, да Вінчі був гомосексуалістом.

— То це тому він захоплювався усіма цими фокусами з жіночністю?

— Насправді да Вінчі виступав за рівновагу між чоловічим і жіночим началами. Він уважав, що душа людини може просвітліти, лише якщо поєднуватиме в собі елементи і чоловічого, і жіночого.

— Що, прутень і дірку? — запитав хтось.

Аудиторія щиро розсміялася. Ленґдон хотів було пояснити етимологію слова «гермафродит», розповісти, як воно пов’язане з Гермесом та Афродітою, але щось вчасно підказало йому, що серед цієї публіки цього робити не варто.

— Гей, містере Ленґдон, — озвався якийсь дебелий чолов’яга. — А правда, що «Мона Ліза» — це портрет самого да Вінчі в жіночому одязі? Я десь таке чув.

— Цілком можливо, — відповів Ленґдон. — Да Вінчі був пустуном. Комп’ютерний аналіз «Мони Лізи» й автопортрета да Вінчі засвідчив, що деякі риси цих двох облич дивовижно схожі. Втім, хоч би що там задумував да Вінчі, — вів далі Ленґдон, — його «Мона Ліза» — це ані чоловік, ані жінка. Це тонке втілення ідеї двостатевості. Вона поєднує в собі обидва начала.

— А може, це у вашому Гарварді просто заведено так замудро про це говорити, коли ж, по суті, Мона Ліза — це лише одна потворна баба.

Ленґдон розсміявся.

— Може, й так. Але да Вінчі залишив вагомий натяк на те, що портрет був задуманий як гермафродитний. Чи хтось із вас чув про єгипетського бога на ім’я Амон?

— Аякже, чорт забирай! — вигукнув той самий здоровило. — Це бог чоловічої сили!

Ленґдон був вражений.

— Це написано на кожній коробці з презервативами «Амон». — Здоровань широко вишкірився. — Там намальований чоловік з головою барана і написано, що це єгипетський бог чоловічої сили.

Ленґдон не чув про таку марку презервативів,, але йому сподобалось, що виробники запобіжних засобів написали на своєму товарі все правильно.

— Молодець. Амона й справді зображали як чоловіка з головою барана, тобто тварини агресивної і вкрай нерозбірливої в статевих контактах.

— Правда, хай йому грець?

— Правда, — підтвердив Ленґдон. — А знаєте, як звали напарницю Амона? Єгипетську богиню плодючості?

На кілька секунд запала тиша.

— Ісіда, — сказав Ленґдон, узявши фломастер. — Отже, маємо бога-чоловіка на ім’я Амон. — Він написав це слово на аркуші. — І богиню-жінку, Ісіду, чиє ім’я можна відчитати з давньої піктограми як Л’ІЗА.

Ленґдон написав на аркуші друге ім’я і відступив від проектора.

АМОН Л’ІЗА

— Вам це нічого не нагадує? — запитав.

— Мона Ліза... оце так! — вигукнув хтось із присутніх.

Ленґдон кивнув.

— Отже, як бачите, не тільки обличчя Мони Лізи поєднує в собі чоловічі й жіночі риси. Її ім’я — це анаграма божественного союзу між чоловічим і жіночим началом. І саме в цьому, друзі, полягає маленька таємниця да Вінчі, і саме тому Мона Ліза так загадково усміхається.


— Дідусь тут був, — Софі несподівано опустилась на коліна, коли до «Мони Лізи» залишилося якихось десять футів. Вона спрямувала ліхтарик на пляму на паркетній підлозі.

Спочатку Ленґдон нічого не побачив. Він став навколішки поряд із нею і тоді помітив краплину засохлої рідини, що світилась у темряві. Чорнило? Раптом він згадав, для чого насамперед використовували невидиме світло. Кров. Його нерви напружились. Софі мала рацію. Жак Соньєр і справді навідався перед смертю до «Мони Лізи».

— Він не ходив би сюди просто так, — прошепотіла Софі і підвелася. — Я знаю, він залишив мені тут якесь повідомлення. — Швидко подолавши ті кілька метрів, які залишалися до «Мони Лізи», вона посвітила на підлогу просто перед картиною. Поводила променем туди-сюди по голому паркетові.

— Тут нічого немає!

Цієї миті Ленґдон помітив на захисному склі перед «Моною Лізою» якесь слабке пурпурове мерехтіння. Він узяв Софі за зап’ясток і повільно спрямував ліхтарик на саме полотно.

І

Відгуки про книгу Код да Вінчі - Ден Браун (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: