Пазл - Франк Тільє

«ІЛ АН 2-10-7». Він ковтнув слину, коли третій сталевий прут захитався сильніше, ніж інші. Він потягнув за нього і зазирнув усередину: порожньо.

— Де ти ховаєшся, клята ганчірко?

Ілан піймав себе на тому, що говорить уголос. Він випростався і потер руки. Тепер не залишалось жодного сумніву: одному Богові відомо як, але «Параноя» точно в курсі його сну. А Гадес і його команда змушують його проживати свій кошмар вживу.

Спантеличений, Ілан довго думав і поставив собі питання по-іншому: а якщо, врешті-решт, його спогади про сон були підроблені? Може, його накачали наркотиками уві сні і за допомогою гіпнозу навіяли йому ці сцени повішення пацієнта в палаті № 27.

Одні спогади вкладені в його мозок без його відома, а інші стерті.

Так, це цілком може так і бути, тим паче, що це єдине логічне пояснення. Ілан мимоволі пов’язав це зі своїми батьками: вони працювали над таємницями пам’яті і були вбиті. А що, як усе, що з ним зараз відбувається, пов’язане з їхнім зникненням? З їхніми надважливими дослідженнями?

Але який зв’язок? Чому його привезли сюди разом з іншими гравцями?

Ілан був розгублений, він нічого не розумів, і йому було страшно. Він наблизився до віконця, витер пил із шибки рукавом сорочки і подивився в нього. Він згадав про санітара зі свого сну, Алексіса Монтеня. Чи існував цей чоловік насправді? Чи працював він у цій лікарні, чи це була просто вигадка? Ілан подумав, що якщо його сон збігався з певною дійсністю, то десь точно мають бути сліди цього санітара. Можливо, у лікарняних архівах.

Він продовжив пошуки. Відчинивши шухляду нічного столика, він знайшов маленьку Біблію з чорною обкладинкою, на якій було неохайно надряпано «Люка Шардон». Шардон… Хіба не це ім’я назвав один із копів, звертаючись до в’язня? Ілан заплющив очі і згадав. Так, це воно, Шардон.

Схвильований, Ілан швидко погортав Біблію. Усі сторінки були загнуті, книга пахла старим папером і пилом. На відміну від Люки Шардона, Ілан ніколи не вірив у Бога. Він сховав книгу до кишені — можливо, це один з елементів гри, який стане йому в пригоді згодом.

У шухляді також були чорний хрест із розп’яттям, ціла колода карт Таро й моторошні зображення міфічних тварин, дуже старанно намальованих тушшю. Отже, без сумніву, це Шардон був автором картин у кабінеті арт-терапії та прилеглих коридорах. А може, насправді Шардона запроторили до цієї лікарні в рамках гри, перш ніж він скоїв убивство вісьмох осіб?

Як і Ілан, пацієнт із палати № 27 мав справжній талант до малювання. Але його роботи були надзвичайно похмурими.

— Ви чудово попрацювали, Гадесе. У чому прикол?

Тепер Ілан шепотів. Він помітив камеру в одному з кутків і подумав про ті смішні жести, які він робив, розмовляючи сам із собою. Він дуже швидко опанував себе і зробив глибокий вдих: на щастя, він тут не один, інші учасники в одному човні з ним, і це його трохи заспокоїло. Він схопив хрест, колоду Таро й малюнки і притиснув їх до живота, засунувши під резинку штанів.

Тоді він подумав про гру: його скерували до цієї кімнати, отже, тут має бути якась цінна знахідка, окрім вмісту шухляди. Можливо, маленький чорний лебідь або нове завдання. Щось, що допоможе йому рухатись далі або принаймні більше зрозуміти.

І справді, він швидко знайшов ще один конверт, захований під матрацом. У ньому були два нові ключі, а також подальші інструкції.

Ілан остаточно вступив у гру.

«Параноя» широко розчинила перед ним свої двері.

31

Вітаю, Ви дійшли до завдання номер 2. Перше було лише розминкою, нічого складного. Тепер ми можемо пере­йти до трохи серйозніших речей.

У Вас у руках два нові ключі. Перший відмикає і замикає кабінет електрошокової терапії. Другий приведе Вас до наступного випробування, ним можна скористатися лише ­після виконання цього.

А ось і нове випробування: Ви, напевно, зрозуміли, що Гаель Мокі — непокірна людина. У психіатричних лікарнях бунтівників потрібно карати задля добра інших пацієнтів й успішного функціонування закладу. Отже, як відповідальний пацієнт ви повинні привести його до кабінету електрошокової терапії, ключ від якого у вас є, пристебнути до крісла браслетами, вийти і замкнути за собою двері. Коли всі ці етапи будуть пройдені, ваше завдання буде виконано. Тоді ви зможете рухатись до третього завдання, яке знайдете у лікарняному морзі, скориставшись другим ключем, який ви отримали.

Нехай щастить.

Віржіль Гадес

Ілан перечитав послання декілька разів і гарячково склав аркуш. Це було безумство, чортівня якась. Прив’язати когось до електричного стільця… Що це означає? У тексті було сказано вийти і замкнути за собою двері. Але що далі буде з Мокі? Як він звільниться? Що з ним станеться?

«Один із вас помре».

Молодий чоловік сперся об стіну, йому потрібно було подумати. Цього разу йшлося не про пошук конвертів чи лебедів, треба було просто напасти на суперника. На людину, яка йому подобалась і щодо якої у нього було хороше передчуття.

Чи всі учасники отримали завдання атакувати одного з інших гравців? Ілан подумав про шприци у «лікарів» і затремтів. Чи здатні Фредерік Ябловські або Наомі Фей вколоти комусь свою загадкову речовину, якщо їх про це попросять? А Хлоя? Він згадав її погляд після прочитання перших завдань.

І хто ті кляті чужинці серед них?

Ілан згадав перший принцип: «Хай би що сталося, нічого з того, що вам доведеться пережити, не є реальністю. Це гра». Ага, прив’язати велетня, як-от Мокі, до крісла фіксації — це просто гра. Так, він сприйме це нормально, навіть посміється: «О, прикольно ти придумав, це нагадує мені американські серіали, де чуваків підсмажують на електричних стільцях, наче сардельки. Завжди хотів спробувати. А ці кнопки можна натискати?»

Однак усе це точно щось означає. Організатори «Параної», напевно, мають якусь свою ціль, приховану мету, окрім як віддати комусь триста тисяч євро.

Можливо, вони проникли до твого дому, коли ти спав. Накачали тебе наркотою і маніпулювали тобою. Вклали тобі в голову сон за участю Люки Шардона — чи то справжнього, чи то підставного пацієнта цієї психлікарні. Потрібно з’ясувати навіщо.

Ілан не знав, що робити. Принаймні він може піти й поглянути на цей кабінет електрошоку, щоб розсіяти туман, який його оточує. Він ще раз прочитав послання, яке було перед ним: «Залиш надію кожен, хто сюди заходить». Знову відсилка до «Божественної комедії», подумав він. Ця фраза була написана на воротах пекла.

Він хотів відійти від стіни, але раптом відчув лютий біль у голові. Його голова наче розривалась на шматки. Він доповз до матраца, затуляючи вуха руками.

Це починалось знову.

32

Погода погіршилась, тепер у лікарняній палаті Люки Шардона вже було темно і от-от міг піти сніг. Лише маленька люмінесцентна лампа, розташована над ліжком,