Стерв'ятник - птах терплячий - Джеймс Хедлі Чейз
— Так. У мене від нього сироти на шкірі виступають. Він виглядає так, наче спить у труні.
— Тобі не здається, що ми надто легко потрапили всередину? — продовжив Ґеррі, підтягуючи плетене крісло для Ґеї, а тоді й самому всідаючись.
— Це все мій шарм, — усміхнулася Ґея. — Навіть привиди не можуть встояти переді мною. Але є ймовірність, що нас викинуть геть, щойно містер К. дізнається про наш приліт. Гадаю, Так — його мажордом чи секретар.
Зулус приніс напої з двома тарілками апетитних канале, а тоді мовчки відступив.
— Який прекрасний спосіб життя! — зітхнула Ґея. — Я вже обожнюю цей дім. Ти хотів би мати такий?
Ґеррі ковтнув зі свого келиха, а тоді похитав головою.
— Це не для мене. Мені подобається щось простіше. Тут надто розкішно.
— О, ні! — жінка взяла крекер з ікрою. — Як на мене, маєток неймовірний.
До повернення Така вони встигли допити джин і з’їсти більшу частину канапе.
— Містер Каленберґ радий вашому візитові, міс Десмонд, — сказав Так. — На жаль, він зараз має здійснити низку тривалих міжнародних дзвінків та владнати інші справи, тож звільниться не раніше вечора. Чи зручно було б вам залишитися?
— Ви маєте на увазі... лишитися на ніч? — запитала Ґея, вдивляючись у бліде обличчя.
— Звісно. Саме такою є пропозиція містера Каленберґа.
— Але у мене зовсім нема із собою одягу.
— Жодних проблем. У нас тут багато секретарок. Хтось із них радо вам щось позичить.
— Як мило! А ви не запитували в нього, чи можна мені фотографувати?
Так похитав головою.
— Гадаю, буде краще, якщо ви запитаєте про це самі, міс Десмонд.
— Добре, тоді ми лишимося на ніч. Це дуже люб’язно з боку містера Каленберґа.
— Йому буде дуже приємно, — Так зиркнув на годинник. — Ленч подадуть за годину. Можливо, ви б хотіли переодягнутися?
Коли гості підвелися, Так повернувся до Ґеррі.
— Містере Едвардс, у вас також нема змінного одягу?
— Тільки те, що на мені.
— Я владнаю цю справу, — коли на терасу вийшла Мія, Так повернувся і відрекомендував її: — Це міс Дес. Вона подбає про вас обох. Прошу мені вибачити, — ледь поклонившись, Так залишив їх.
Підійшла Мія.
— Прошу, ходіть за мною.
Вона повела їх через вітальню у великий коридор, що простягався далеко-далеко. Неподалік стояло щось схоже на електричний гольфмобіль. Секретарка сіла за кермо, а гості вмостилися позаду.
— Коридор настільки довгий, — сказала вона, усміхнувшись до них, — що ми користуємося цією штукою, аби поберегти ноги.
— Мені було цікаво, як ви справляєтеся, — відповіла Ґея. — Побачивши з повітря ваш будинок, я подумала, що тут доводиться проходити чималі відстані.
Тихо і швидко машина провезла їх мимо низки зачинених дверей, аж доки не сягнула дальнього кінця.
— Це — гостьове крило, — сказала Мія, зупинивши машину. Вона підійшла до дверей і відчинила їх. — Прошу, заходьте.
Ґея і Ґеррі зайшли до довгої вузької розкішно обставленої кімнати, що виходила на маленьку терасу з басейном і баром.
— Ви знайдете тут усе, що забажаєте, — сказала Мія. — Ваш обід подадуть на терасу о тринадцятій годині. Це ваша спальня, міс Десмонд, — вона перетнула кімнату й відчинила двері. — Відряджу до вас покоївку, яка допоможе одягнутись. Я подумала, що вам найпростіше було б одягнути одне з моїх сарі. Чи влаштує це вас?
— Було б чудово.
Ґея стояла в дверному прорізі й оглядала спальню. Це була прекрасна кімната у світло-блакитних тонах із величезним ліжком, шафами для одягу і туалетним столиком, на якому стояли креми для обличчя, лосьйони, парфуми та набір для макіяжу в пласкій срібній коробці. Оглядаючи кімнату, на протилежній до ліжка стіні Ґея помітила величезне дзеркало, яке візуально подвоювало розмір приміщення. Ванну також було чудово обладнано: там були і лампа для засмаги, і прилад для вібромасажу, і навіть великий фен, гаряче повітря з якого давало змогу обійтися без процедури витирання рушниками.
Доки Ґея захоплено оглядала спальню, Ґеррі досліджував вітальню, особливо уважно розглядаючи двері та вікна.
Мія показала Ґеррі його спальню та ванну — такі самі розкішні, як і в Ґеї.
Висока зулуська покоївка принесла сарі. Ґея сказала, що не потребує допомоги і впорається сама. Інший зулус приніс для Ґеррі білі слакси, шльопанці та білу сорочку.
— Містер Каленберґ надає перевагу не надто офіційному стилю, — сказала Мія. — Вечеря сьогодні відбуватиметься на головній терасі. Почувайтеся мов удома. Якщо захочете поплавати, у роздягальні є купальні костюми. Погуляйте в саду. Коли забажаєте чогось іще, прошу скористатися телефоном, — нахиливши голову і всміхнувшись, вона вийшла з кімнати.
Ґея та Ґеррі перезирнулись — і Ґеррі свиснув:
— Оце так життя...
У двері постукали. Зайшов зулус із їхніми рюкзаками. Поставивши речі на підлогу, він мовчки вийшов.
Ґеррі швидко перевірив свій рюкзак і був радий з того, що рації не зникли. Він поглянув на Ґею.
— Цікаво, чи помітили вони їх?
— А якщо й помітили, то що? — мозок жінки зосередився лише на довколишній розкоші. Очі її сяяли. — Хіба ж тут не чудово! Я прийму ванну. Побачимося пізніше.
Забравши свій рюкзак, вона зайшла до спальні й зачинила двері.
Ґея швидко роздягнулася. Кілька секунд вона помилувалася відображенням голої себе, а тоді пішла до ванної і ввімкнула крани. Чекаючи, доки ванна наповниться, красуня розглядала себе в дзеркалі, приймала спокусливі пози й щасливо сміялася.
От тільки вона не знала, що обидва великі дзеркала були двосторонніми: будь-хто по інший бік дзеркала міг бачити її, неначе ті дзеркала — звичайнісіньке скло, хоча жінка вважала, що свічада справжні й не чаять ніякого підступу.
Забувши про всі справи й нехтуючи роботою, Каленберґ сидів у вузькому кондиціонованому проході на візку й насолоджувався оголеною красою Ґеї.
Із краю джунглів Феннел спостерігав, як приземляється гелікоптер. Вони із Кеном знайшли місце з гарним оглядом — утворену ґрунтовою ерозією балансуючу скелю, оточену деревами й чагарниками. Звідти вони могли чудово роздивитися Каленберґів дім, сад і летовище далеко за ними.
Феннел приклав до очей потужний польовий бінокль. Уздрів, як Так приїхав на джипі, а Ґея вийшла йому назустріч. Бачив також, як Ґея та Ґеррі сідають у джип і їдуть до будинку, а
