Гордість і упередження і зомбі - Сет Грем-Сміт

— Моя найстарша сестра вже три місяці в Лондоні. Ви жодного разу її не бачили?

Вона чудово знала, що відповідь буде заперечною. Але їй хотілося поглянути, чи не викаже він раптом, що йому відомі всі перипетії взаємин між родиною Бінґлі та Джейн. І хоч на мить їй здалося, що його повіка здригнулася, він відповів, що не мав радості бачити міс Беннет у місті. Надалі вони до цієї теми не поверталися, а невдовзі джентльмени пішли геть.

Розділ 31

МАНЕРИ ПОЛКОВНИКА ФІЦВІЛЬЯМА неабияк потішили всіх мешканців Гансфорда, а дами відчули, що відтепер їхні візити в Розінґз стануть значно приємнішими. Та минуло ще кілька днів перед тим, як їх знову запросили. Тепер, коли в домі були гості, їхнє товариство стало зайвим. І лише на Великдень, аж через тиждень після прибуття полковника, їм виявили таку честь — при виході з церкви леді Кетрін запросила їх на вечір.

Звісно, запрошення було прийнято, і в умовлений час вони зайшли до вітальні в Розінґзі. Господиня люб’язно їх привітала, але було відчутно, що цього разу вона не чекала їх так нетерпляче, як тоді, коли не могла розраховувати на інших гостей.

Полковник Фіцвільям, здавалося, щиро зрадів їхньому візиту, адже це була хоч якась нагода розважитися в Розінґзі. До того ж його зацікавила чарівна подруга місіс Коллінз. Він підсів до неї і став натхненно розповідати про бої в Манчестері, дивовижні переваги нової механічної зброї, а також свої улюблені методи винищення нещасних уражених. Іще ніхто так не розважав її в цій кімнаті. І вони спілкувалися так жваво й захоплено, аж це привернуло увагу леді Кетрін, а також містера Дарсі. Останній знову і знову допитливо позирав у їхній бік. А леді Кетрін, яка теж відчула до них цікавість, не стала цього приховувати і вже за якийсь час втрутилася в їхню розмову:

— Фіцвільяме, що це ти розповідаєш? Про що ви розмовляєте? І що ти кажеш міс Беннет? Я теж хочу чути.

— Ми розмовляємо про бойові мистецтва, мем, — відповів той, коли уникати відповіді стало неможливо.

— Про бойові мистецтва? В такому разі, будь ласкавий, говори голосніше. Адже ця тема особливо мені приємна. І якщо ви розмовляєте про бойові мистецтва, я теж хочу долучитися до цієї бесіди. Бо ж мало хто в Англії дістає більшу втіху від боїв чи має більший до них хист. А якби здоров’я Енн було міцнішим, то я впевнена, що з неї вийшла б не менш могутня винищувачка зомбі, аніж я. А як бойові успіхи Джорджіани, Дарсі?

Містер Дарсі дуже схвально відгукнувся про здобутки сестри в опануванні меча, «Браун Бесс» і в рукопашних боях.

— Дуже рада чути про її поступ, — відказала леді Кетрін. — Але будь такий ласкавий, перекажи сестрі мої слова: якщо вона не вправлятиметься наполегливо, то не покращить своїх умінь.

— Запевняю вас, мем, — відповів Дарсі, — така порада їй не потрібна, адже вона вправляється щоденно.

— Тим краще. Забагато вправлянь не буває. І коли я писатиму їй наступного листа, то обов’язково нагадаю, щоб ніколи про це не забувала. Я нерідко кажу юним леді, що досягнути вершин у бойових мистецтвах неможливо без постійних і наполегливих вправлянь. Я вже не раз казала міс Беннет, що вона й наполовину не дорівняється до моїх умінь, якщо не вправлятиметься більше. І оскільки в місіс Коллінз немає додзьо, я вже не раз казала їй, щоб приходила до Розінґзу щодня. Мої ніндзя завжди до її послуг. За умови, звісно, що вона їх більше не вбиватиме. В тій частині маєтку вона нікому не заважатиме.

Містер Дарсі дещо знітився через таку тітчину нетактовність, але не сказав нічого.

А після кави полковник Фіцвільям нагадав Елізабет, що та обіцяла продемонструвати небувалу силу своїх пальців. Для цього вона надягнула підв’язку скромниці й закріпила її на гомілках. Леді Кетрін і решта присутніх спостерігали за тим, як, ставши на руки, Елізабет піднесла ноги догори, а сукня завдяки підв’язці не опадала. Містер Дарсі розташувався так, щоб бачити вираз обличчя чарівної акробатки. Елізабет це помітила і за першої ж нагоди грайливо усміхнулася та сказала:

— Ви хочете мене злякати, містере Дарсі, розташувавшись так, щоб упритул мене розглядати? Але мене це не турбує. Через свою впертість я відмовляюся лякатися на догоду чиїмось бажанням. Моя мужність лише зростає від спроб мене принизити.

І на потвердження своїх слів вона припідняла долоню — таким чином, тепер вона трималася лише на кінчиках пальців рук.

— Я не казатиму, що ви помиляєтеся, — відповів він, — адже ви й самі чудово розумієте, що я не маю наміру вас лякати. І я достатньо добре знаю вас, аби розуміти, як радо ви висловлюєте судження, що не є вашими власними.

Почувши такий свій опис, Елізабет щиро розсміялася. І, звернувшись до полковника Фіцвільяма, сказала:

— Ваш кузен чудово змалює мій характер і навчить не вірити жодному моєму слову. Яка халепа — зустріти особу, спроможну вивести мене на чисту воду саме в тих краях, де я сподівалася поблажливішого ставлення. І справді, містере Дарсі, не надто великодушно з вашого боку згадувати про всі мої вади, про які ви дізналися в Гартфордширі. Адже я можу відплатити вам тим самим. А почуте, напевно, шокує ваших родичів.

— Я вас не боюся, — посміхнувшись, відповів він.

— Благаю, не мовчіть! — вигукнув полковник Фіцвільям. — Мені страшенно цікаво, чим ви можете йому дорікнути! Я дуже хочу знати, як він поводиться серед незнайомців.

— У такому разі я дещо розповім. Але будьте готові: ви дізнаєтеся жахливі речі.

Елізабет відштовхнулася кінчиками пальців від підлоги, легко приземлилася на ноги й відчепила підв’язку скромниці.

— Ви маєте знати, що в Гартфордширі ми вперше зустрілися на балу. І, як ви гадаєте, що він там робив? Він протанцював лише чотири танці, хоч джентльменів у залі відчутно бракувало. Я напевно знаю, що не одна юна леді не змогла станцювати, бо їй не вистачило партнера. Містере Дарсі, ви ж не можете це заперечити.

— На той час я не мав честі знати жодну леді на тому балу, окрім дам, із якими приїхав.

— Це правда. Адже