Таємниці дому пані Дорсет - Максиміліан Степовий

Жінка відчувала слабкість в усьому тілі і розуміла, що ще трохи і її зараз знудить тут і зараз. Вона благала тільки про те, щоб ця поїздка закінчилася якомога швидше. Побачивши, що Сесілія вся позеленіла на власному обличчі, зціпила зуби та заплющила очі, Джеймс знову заспокійливо поклав їй руку на долоню. Жінка переплела свої тонкі пальці із теплими чоловіка і це допомогло їй подолати нудоту в собі та здобути бажаний спокій та рівновагу. Карен нічого дивного довкола себе не помічала. Вона, як всі діти її віку, щебетала, сміялася, її захоплювали краєвиди з висоти пташиного польоту та екстремальні віражі їхнього транспортного засобу. Коли поїздка скінчилася, то Сесілія вийшла на тверду землю, похитуючись. Її ноги були немов ватяними, у шлунку досі панував землетрус, в скронях шуміла кров, а довкілля продовжувало робити віражі.

-Ти як, добре?- турботливо спитав Джеймс, із участю зазираючи в очі дружини.

-Трішки поганенько себе відчуваю після такої швидкої їзди- хрипло засміялася Сесілія, намагаючись відновити свою рівновагу та привести всі відчуття до норми- Скоро все буде добре, не хвилюйся.

-Я тоді швидко збігаю та куплю тобі мінеральної води!- з хвилюванням в голосі зауважив чоловік- Після неї тобі стане краще.

З цими словами, чоловік поквапився до найближчого кіоску, а Сесілія тим часом присіла на найближчу лавочку та полегшено видихнула. Поглянувши на Карен, котра продовжувала бігати довкола вагонетки, жінка невимушеним тоном поцікавилася в доньки:

-Тобі сподобалася поїздка, Карен? Чи хотіла б ти повторити її?

-Ой, так, дуже сподобалася!- на личку дівчинки сяяла неприхована радість- Мамо, ти бачила всі ті круті петлі, які ми робили на вершині того завитка? А які види були чарівні на все місто та блискучу річку. Здавалося, що ми стали велетнями, а все довкола зменшилося. Або, що ми полетіли до космосу на реактивній ракеті. Мамо, я хочу ще раз та ще раз подолати цей шлях. Це так захоплююче відчувати себе немов би птахом. Там, на висоті, правдива свобода та легкість. Коли приїдемо додому, то я обов'язково сяду та намалюю ці американські гірки і нас на їхній вершині.

-Повинно вийти дуже красиво, я буду чекати на твій новий шедевр, дорогенька- приховала власну добру посмішку Сесілія, вже заспокоюючись після пережитого. На її щоках з'являвся колишній рум'янець- Зараз дочекаєшся тата і зможеш з ним кататися стільки разів, скільки захочеш.

Поки Карен щиро раділа з такої чудової нагоди та поривалася вже миттєво розпочати нову поїздку, то Джеймс встиг повернутися до дружини та вручив їй пляшку з водою. Сесілія з вдячністю прийняла її та кивком підборіддя показала на Карен:

-Тепер твоя черга, любий. Бо я швидко вибуваю з колії, коли мова йде про ці кляті демонічні гірки. Дивуюся, як вам так вдається по декілька разів на день кататися на них і відчувати радість від цього процесу. У мене від гірок цілий світ шкереберть став і ще довго до норми не прийде.

-Бережи себе, Сесі, та не перенапружуй себе зайвий раз- обійняв дружину Джеймс та ніжно її поцілував- Поки відпочинь тут внизу та помилуйся красивими краєвидами, а ми з донечкою порозважаємося. Сьогодні її день, так нехай він пройде чудово.

Сесілія пристрасно відповіла чоловікові на поцілунок, обійнявши його у відповідь. Джеймс поквапився до Карен і вони вже разом у числі останніх встигли знову потрапити до вагонетки, котра швидко піднесла їх до самісінького неба. Слухаючи знизу сміх доньки та вигуки чоловіка і спостерігаючи за їхніми темними фігурками здаля, Сесілія широко посміхалася. Відкривши кришку пляшки, жінка зробила довгий ковток солонуватої приємної води та полегшено відкинулася на спинку лавочки. Тремтіння в колінах почало проходити і світ довкола неї припинив похитуватися. Заради щастя своєї Карен Сесілія була готова пожертвувати чим завгодно, навіть і власним станом. Хоча, їй варто завжди було пам'ятати, що вона тепер вагітна і зайвий ризик їй не потрібен. Проте, цього всього ще не розуміла її донечка, а розчаровувати її відмовою Сесілія страшно не любила та й не хотіла. Одна поїздка їй нічого не вартувала. Сесілія замислено крутила пляшку в тонких білосніжних пальцях та радісно посміхалася. Вона була чудовою дружиною та люблячою матір'ю. Вона мала чудового турботливого чоловіка та милу, лагідну і енергійну донечку, про яку кожна мати може тільки мріяти. Здавалося, що Сесілія жила у правдивому казковому сні. І їй хотілося, щоб і цей сон, і це щастя тривали в її житті вічно, ніколи не припиняючись. В цей момент Сесілія ще не знала, яке лихо чекає на її родину попереду.