Аліса в країні кохання, або як я закохалась у викладача - Верона Крус

— По дружньому можна, головне не казати йому.

— Добре, тоді не скажу.

Він випустив мене з явним розчаруванням. Не розумію, коли така близькість стала для мене звичайною справою, але в тому, що викладач психології мого вузу обіймає мене як кохану дівчину, я не бачила нічого забороненого. А точно, ще він сказав, що хоче мене.

— Волошина, — гукнув він мене, я слухняно обернулася на його голос.

— Що?

— Все-таки ти дияволиця, а не та істота в будинку, — сумно прошепотів він, похитавши головою, і, попрощавшись, зачинив вікно в машині. Я ще довго не розуміла зміст сказаних слів, продовжуючи стояти на місці та стискаючи в руках подароване «серце». І як же символічно, але моє справжнє серце стискалось в такт подарованому. Посмішка на моєму обличчі самостійно відповіла на всі запитання. На сьогодні досить. Думаю, у мене будуть найяскравіші, барвисті і, головне, пам’ятні сни.

Шановні читачі! Рада вітати вас в продовжені, і через специфічну атмосферу у розділі, хочу запропонувати вам приєднатись до нашого тг каналу, де ви зможете побачити естетику сьогоднішньої глави. Діюче посилання у моєму блозі. Чекаю!

Ваша, Верона Крус!