Фенікс - Валерія Дражинська

Не витримую, піддаюся вперед і за гумку спортивних штанів тягну його на себе. Знову не цілує, поглинає. І, нарешті, заповнює собою. Утробно стогну і обхоплюю руками шию. Немає ні болю, ні дискомфорту. Лише чистий кайф. Від перших же не сильних поштовхів кінчаю. У голові феєрверки досить швидко змиваються новою хвилею зростаючого бажання. Марат піднімає мене і кудись несе. Кладе на стіл, ноги закидає собі на плечі. Руками впивається в стегна. Я бачу момент, коли він відпускає себе. Очі втрачають людяність. Знову немає ні краплі ніжності в його рухах. А мені вона й не потрібна. Мене зводить з розуму його тваринна грубість. Я встигаю кінчити ще двічі, коли Марат різко виходить з мене. Хапає за потилицю, різко піднімає і засмоктує нижню губу. По животу і внутрішній частині стегна бризками розтікається в'язка рідина.