Клуб: їх таємниці vs твоє життя - Джулія Ромуш
- Мужик, ти мене від таких теличок відірвав, тому краще б у тебе дійсно трапилася катастрофа, - з порога заявив Франсуа, стягнувши чоботи й скинувши з себе куртку.
- Як же вона мене бісить! - Я не витримав і дав волю своїм емоціям, кинувши склянку стіну, в парі сантиметрів від друга.
- Хто? – Франсуа явно очікував іншого привітання, тому був трохи здивований і ошелешений.
- Енді! - Після сьогоднішньої витівки я ледве міг спокійно вимовляти це ім'я.
- Хто така Енді? - Обережно поцікавився друг, обігнувши крісло і протиснувшись до дивана.
- Сама остання стерва, - процідив я і попрямував за новою склянкою для себе і для Франсуа.
- Я думав останню звали трохи по-іншому, - не до місця вирішив пожартувати хлопець, чим розлютив мене ще більше.
Наливаючи нам напої, я однією рукою дістав з кишені телефон і знайшов фотографію дівчини.
- Лови, - я кинув мобільний другу, а сам узяв у руки чарки.
- Оце так, - присвиснув Фран, - навіть на тій фотці, що ти прислав минулого разу, вони не були настільки схожі. Ні, дякую, я не буду. Я сьогодні за кермом, - друг відмовився від простягнутої склянки з віскі.
Поки він стояв і мовчки роздивлявся її фотографії, я залишивши напій, сів і обхопив голову руками.
- Адже я дійсно хотів, щоб вона зникла з мого життя!
- Енді? - Перепитав хлопець.
- Та при чому тут Енді? - Я знову починав злитися.
- Ну, ти ж її фотки мені зараз показуєш. До речі, хто вона така? Ти що, за нею стежив? - Останнє питання друг поставив розсміявшись, а я не бачив нічого смішного в тому, що у мене було кілька знімків, які я зробив у різні дні, спостерігаючи за нею з машини.
- Вона не сказала, - в тон пожартував я, - вона взагалі відмовляється зі мною не те, що розмовляти, а навіть зустрітися!
- Знаючи твої методи знайомства, дивно, що вона ще взагалі не переїхала з Парижа, - наша розмова веселила його, а мене відверто дратувала. Не будь він моїм другом, уже точно знімав би побої в найближчому травмпункті.
- Вона роздряпала і повернула тачку, яку я їй підігнав, - несподівано для себе я почав вивалювати на друга всю правду, - а до цього повернула браслет, а ще до цього викинула квіти.
- А що вона казала? - Як ні в чому не бувало, все так само весело, запитав хлопець. В такі моменти він починав мене відверто дратувати.
- Звідки я знаю...
- Почекай, почекай! Тобто ти підкочував до дівки навіть не заговоривши з нею? - Франсуа здавався щиро здивованим, - так у тебе серйозні прогалини з наданням першого враження...
- Пішов до біса, - ще слово і другим келихом я б не промахнувся і потрапив би точно в цю веселу морду.
- Я-то можу, але хто тоді тобі допоможе? Таки так, боротися з такою як Ракель, може хіба що така ... як Енді.
- Що це означає? - Я не зрозумів куди він хилить розмову.
- Ти впевнений, що зможеш забути Ракель якщо поруч буде вона? - І Франсуа кинув мені мій телефон назад.
- Надовго поруч вона мені не потрібна, але її схожість точно витравить мою колишню зі спогадів.
- Ну, і як ти збираєшся це зробити? - Видихнув хлопець, а я сам не знав відповіді на його питання, - ти наламав дров вже з самого початку, і якщо ця Енді хоч краплю схожа на твою колишню суку, то більше просто так ти до неї не підступишся.
- Ну, і що ти пропонуєш? - Я почав нервувати, тому що і сам розумів, що з тачкою було просто нереально "мимо".
- Ти, головне, заспокойся і дай таткові Франсуа розв'язати твою проблему, - цей клоун нудотно і зловісно посміхався, розтягуючи рот до вух, - тільки обіцяй бути слухняним хлопчиком.
- Обіцяю. І що тоді? - Хлопець любив вживатися в ролі, і зараз він правдиво копіював Хрещеного батька.
- Тоді? Тоді ми їдемо до Клубу ...
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно