Українська література » » Там, де поховано Адель... - Андрій Анатолійович Кокотюха

Там, де поховано Адель... - Андрій Анатолійович Кокотюха

---
Читаємо онлайн Там, де поховано Адель... - Андрій Анатолійович Кокотюха
вона не засне або засне пізніше?

— Тут доведеться покластися на моє слово. Давай, далі ти.

На словах воно все виглядає просто. Вони навіть не думали довго, коли складали цей план.

— Я готую її речі. Ті, в яких вона ходить постійно і могла піти з дому, включно з чобітками й плащем. Разом ми вдягаємо її. Сумочка з документами і різними жіночими дрібницями теж буде приготована. Потім удвох виносимо сплячу Адель. Вкладаємо

на заднє сидіння машини, накриваємо ковдрою. Вивозимо за місто…

— Ти везеш. Сам. Я чекаю вдома.

— Гаразд, везу сам.

Сахно замовк. Починалася найскладніша, найбільш відповідальна, дуже неприємна і небезпечна частина плану. Яку виконувати, як не крути, йому.

У лісі треба її вбити.

Марина переконувала, що Адель нічого не відчує. Вона буде відключена і піде з життя спокійно й тихо. Кожен мріє про смерть уві сні. Марина не може вколоти замість снодійного щось інше, що вбило б Адель. По-перше, це ідея Сахна, і виконавцем мусить стати він. По-друге, кожен такий препарат видається лише після спеціального дозволу, навіщо світитися, тим більше ризикувати спробою вкрасти! Все, що від нього вимагається, — гострим скальпелем чиркнути Адель по горлу, в тому місці, де Марина покаже. Один рух — і свобода.

Ідея справді належала Сахнові. Найцікавіше — він не міг пояснити, чому вирішив убити дружину, просто вона остогидла йому настільки, що іншого способу позбутися людини, з якою прожив десять років, він не знайшов. Починати офіційне розлучення? Довго, нерви, гроші, розмін квартири, своєї ж у неї в столиці нема, з гуртяги забрав, познайомилися цілком випадково на якихось танцях у студмістечку. Ні, офіційний шлях не для нього, а просто вигнати — теж проблеми. Іноді йому здавалося, що він просто намагається вмотивувати бажання позбавити людину життя. В таких випадках потрібен просто поштовх. Ним стала Марина.

Сахно опинився на лікарняній койці із запаленням легенів кілька років тому. Марина — одна з багатьох медсестер, але якось так карти лягли, що на все відділення він виявився єдиним молодим мужчиною, якщо не зважати на хронічно хворого очкарика, котрий, певне, народився з томом Достоєвського і панічно боявся уколів. Був ще шофер-дальнобійник, який вперто лапав усіх медсестер, а оскільки заввідділенням, обтяжений клятвою Гіппократа, не міг вигнати хворого з палати, уколи дальнобійникові робили під його особистим наглядом. Присутність лікаря-чоловіка таки стримувала шанувальника жіночих зваб. Отже, Марина легенько фліртувала з Сахном, і після виписки він міг би забути її, для людей у білих халатах хворі якось не вирізняються за статевими ознаками. Але раптом зустрів її в метро, коли поставив «жигуля» на техогляд. Слово за словом, випили кави. Домовилися про наступну зустріч. А за два тижні вони опинилися вдвох на задньому сидінні його машини в темному подвір'ї.

Обоє були дорослими людьми, Марина лише на п'ять років молодша від Сахна. Тому голови не втратили, поціновували пригоду практично. Марина жила з батьками, це ускладнювало можливість інтимних зустрічей. Отож вирішували проблему в узвичаєний спосіб: квартири приятелів чи просто знайомих, позичені на три-чотири години ключі — поки що такий спосіб життя влаштовував обох. Та одного разу Сахно в ліжку прохопився про те, що Аделаїда їм заважає. Що ж їм — до кінця життя отак ховатися по темних закутках? Отак випливла ця ідея — спочатку напівжартома, немов така собі гра у кримінальну мелодраму, а даті Сахно й незчувся, як захопився…

Згідно з планом, півроку тому він спровокував скандал, довів Адель до істерики, а оскільки обстановка в їхній родині без того була напруженою, в дружини стався нервовий зрив. Потім — ще кілька подібних скандалів, і раптом Сахно запропонував мирову. Ми обоє винні, сказав він тоді, пригорнувши дружину до себе. Усі подружні пари проходять через це. Небезпечний вік, кризова ситуація, ну, ти ж сама розумієш… Найскладніше було миритися в ліжку, та це було необхідно. Ще один легенький поштовх — і Адель погодилася піти до лікаря, серед друзів Сахна виявився непоганий психіатр, професія модна, працює він у приватній клініці, люди йому грубі гроші за консультацію платять, а тебе, мовляв, він по дружбі безкоштовно прийме. Друг-психіатр наперед був підготовлений до того, що Адель прийде зі своїми дурними жіночими проблемами, які вважає, звичайно ж, украй важливими і серйозними. Той вислухав жінку уважно, прописав якісь заспокійливі уколи для загального зміцнення… А у Сахна з'явилася знайома медсестра, що підробляє на дому.

Ну, а далі? Жінка, яка не може завагітніти, — зверталися до лікарів, підтвердять — на цьому делікатному грунті свариться з чоловіком, причому регулярно, і в неї потроху, як то кажуть, їде дашок. Консультації кваліфікованого психіатра, певне, не дуже допомагають. Якось одного разу вона пішла з дому світ за очі, і зусилля чоловіка й міліції розшукати її виявилися марними.

Тіло краще закопати. Марина пропонувала зімітувати самогубство, але ж снодійне при розтині все одно виявлять. Отож треба, щоб труп взагалі не знайшли. Гм, труп… Якось грубо це, Сахнові більше подобається вираз «мертве тіло». Найскладніше — справді вбити… Скальпелем по горлу? Людину, з якою прожив десять років… Невже іншого виходу нема? Ти вже не залишив його собі, Сахно, отож-бо будь мужчиною.

Плакати за нею ніхто не буде. Мати померла три роки тому, жила Адель замкнено, як усі люди з проблемами. Нічого. Скоро проблем у неї не буде.

Тепер уже досить скоро.

3

— Я не з тих, хто про такі особисті речі говорить відверто…

— Розумію, прекрасно розумію. Вам тяжко, та якщо ми будемо знати усе якнайдокладніше, то легше і швидше знайдемо вашу дружину. Адже лікарям розповідають про хворобу, щоб вилікувати її, чи не так?

— Вибачте, але до вашого відомства я не можу ставитися як до лікарської установи. Спілкуючись з вами, швидше захворієш.

— І все-таки ви прийшли в міліцію. Давайте по фактах. Аделаїда часто так невмотивовано зникала з дому?

— Траплялося, але спочатку їй досить було просто потинятися вулицями. Коли це сталося вперше, я злякався. Та

Відгуки про книгу Там, де поховано Адель... - Андрій Анатолійович Кокотюха (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: