Адлер. Кохати, щоб вижити - Катерина Мединська

Ерік зупинив поцілунок і вразився, наскільки Тіна гарна актриса: збоку здавалося, що вона справді закохана в нього. Адлера пересмикнуло від внутрішнього обурення. Адже коли Тіна дивилася на нього так ніжно, ласкаво, затуманеними пристрастю очима, йому легко було повірити в її любов. Тіну Ларсен слід боятися і уникати, а не допомагати їй.

Тим часом Ганс підійшов до них і привітався. Тіна вдала, що не рада йому, але привітно посміхнулася у відповідь.

– Як бачу, ваші стосунки суттєво просунулися з останнього разу, коли я вас бачив разом. Вітаю! – Ханс дивився тільки на Тіну, немов між ними було якесь невирішене питання.

Тіна обняла Еріка і притулилася до нього.

– Дякую, Гансе, ми живемо разом, – сказала Тіна і в цей момент виглядала щасливою та безтурботною.

– Ось як? – здивовано простяг Ганс і перевів свій погляд на Еріка.

Адлер стримано підіграв Тіні і просто посміхнувся, хоч розлютився безмірно. Так навіщо вона пропонувала йому жити у своїй квартирі. Молода людина вкотре зрозуміла, що Тіна нічого не робить просто так. Ханс так чи інакше мав дізнатися, що вони нібито мешкають разом.

– Хто знає, може, ми ще й одружимося, – сказав Ерік і запитливо глянув на Тіну.

Але вона поводилася розкуто і хитро повела очима: мовляв, «цілком можливо». Ганс натягнуто посміхнувся.

– До зустрічі, – сказав він і трохи довше затриманого погляду на грудях Тіни, тому руки Еріка засвербіли від бажання згорнути шию супернику.

Коли Ганс нарешті пішов, Тіна радісно сказала:

– У нас все вийшло. Звичайно, ти трохи переграв, але я більш ніж впевнена, що сьогодні Ганс чекатиме мене на парковці, щоб нібито поговорити.

Обличчя дівчини сяяло від захоплення. Мабуть, такої щасливої ​​Ерік не бачив її ніколи раніше.

– Я не розумію, що ти знайшла у цьому тупому бику? – обурився юнак, хоча це було зайвим, враховуючи, що Тіна закохана саме в Ганса, і, звичайно ж, його захищатиме, але стримати себе не зміг.

Вона перестала посміхатися і пильно подивилася на Адлера.

– А що ти знайшов у дурній курці Адель?

Їхні погляди зустрілися, і почалося протистояння.

– Дякую за допомогу, але мені здається, що далі краще кожному йти своєю дорогою, – Тіна випросталася і зухвало скинула підборіддя. -– Обіцяю, що вже завтра Ганс забуде про Адель.

Вона багатозначно посміхнулася.

Еріка від цих слів ніби крижаною водою обкотило, але він змусив свою зачеплену гордість негайно замовкнути, бо не збирався прощати Тіні ображеної гідності.

– До речі, класний костюмчик, – похвалила його Тіна, а потім розвернулась і пішла геть.

Ерік похмуро дивився їй услід. Нічого особливого зараз не трапилося, але він почував себе огидно і не розумів своїх бажань і того стану, в якому був. Хотів втекти від проблем вдома, а у результаті створив собі нові. Тіна Ларсен стала його проблемою. Він не міг викинути її з голови.