Українська література » » Нічний адміністратор - Джон Ле Карре

Нічний адміністратор - Джон Ле Карре

---
Читаємо онлайн Нічний адміністратор - Джон Ле Карре
безрадісні думки про їхнє життя подружньої пари, життя, яке помирало у них на очах: він знову бачив зруйновану дружбу, згаслу пристрасть, ресторани, де інші щасливі люди, але не вони, весело розмовляли, зів’ялі квіти у вазі, гнилі фрукти в мисці, її заляпаний фарбами мольберт, приставлений до стіни, товстий шар пилу на столі і двох людей, які пильно дивилися одне на одного крізь висохлі сльози, — цей безлад навіть Джонатан не міг упорядкувати. «Це все моя провина, — повторював він, намагаючись торкнутися її, і тут же відсахнувся, бо відсахнулася вона. — Я надто швидко подорослішав і тому розминувся з жінками. Це все я, ти тут ні до чого».

Берр знову милостиво змінив тему.

— Що привело вас в Ірландію? — з усмішкою запитав він. — Ви часом не від неї втікали?

— Така вже у мене була робота. Якщо ти в британській армії, якщо ти хочеш бути справжнім солдатом, принести реальну користь, спробувати себе в бойових умовах після стількох років підготовки — то кращого місця, ніж Ірландія, годі було й шукати.

— І ви хотіли принести реальну користь?

— А ви б не хотіли в такому віці?

— Я досі хочу, — багатозначно відповів Берр.

У Джонатана назріло питання, але він вирішив змовчати.

— Ви сподівалися, що вас уб’ють? — спитав Берр.

— Не кажіть дурниць.

— Я не кажу дурниць. Ваш шлюб уже дихав на ладан. Ви були ще дитиною. Ви звинувачували себе у всіх гріхах світу. Мене лише дивує, чому ви не полювали на серйозну здобич чи не пішли в французький іноземний легіон. Що ви взагалі виробляли у тій Ірландії?

— Нам було наказано завоювати серця і розум ірландців. Вітатися з усіма, гладити дітей по голові. Інколи патрулювати.

— Розкажіть про патрулювання.

— Нудні КПП для автомобілів. Нічого особливого.

— Боюся, Джонатане, що абревіатури не моя сильна сторона.

— Контрольно-пропускні пункти. Вибираєш пагорб, який не може обстрілювати противник, або якийсь куток, потім вискакуєш з канави і зупиняєш автівки. Коли-не-коли таки нарвешся на ворога.

— І що тоді?

— Зв’язуєшся по рації з командиром, він і вирішує, що робити далі. Зупинити і обшукати. Дозволити проїхати. Допитувати. Як накажуть.

— В асортименті були ще якісь завдання, крім КПП?

Джонатан виглядав напрочуд спокійним і вдавав, що напружено згадує.

— Бувало, літали туди-сюди на гелікоптерах. Кожна група мала свою ділянку. Резервуєш собі «Лінкс»[25], береш з собою водонепроникний спальний мішок, і пару ночей спиш під зірками, а потім повертаєшся додому і п’єш пиво.

— А як щодо контакту з противником?

Джонатан сумно посміхнувся.

— Для чого їм висовуватися і вступати в бій, якщо вони можуть за допомогою дистанційного керування підірвати нас просто в «Джипах»?

— Дійсно, для чого?

Берр завжди залишав козирі наостанок. Він попивав сливовицю, хитав головою і усміхався, немов це все була якась головоломка, яку він розгадував.

— А які спецзавдання ви виконували? — запитав він. — Всі ті програми підготовки для спецпризначенців — якщо чесно, мене втомлювало навіть читати про них. Я лякаюся щоразу, коли ви берете до рук ложку і виделку, якщо вже бути до кінця чесним. Увесь час здається, що ви мене зараз ними проштрикнете.

Джонатанове небажання відповідати було немов різке гальмування.

— Ще там був взвод ближнього спостереження.

— Що це за взвод?

— Ключовий взвод у кожному полку, штучно укомплектований.

— З кого?

— З добровольців.

— Я думав, це елітний взвод.

«Короткі, уривчасті речення, — помітив Берр. — Стежить за кожним сказаним словом. Повіки напівопущені, губи напружені. Тебе вишколили. Тебе навчили спостерігати за противником і розпізнавати його. Споруджувати укриття, залазити в нього і вилазити з нього у темряві. Залягати на декілька ночей. У сінниках. Кущах. Канавах».

— Яку зброю вони вам видали?

Джонатан знизав плечима, ніби хотів сказати: яка різниця?

— «Узі»[26]. «Геклери»[27]. Дробовики. Вчили користуватися усім. А ти вже вибирай. З боку виглядає дуже цікаво. Але якщо ти вже в армії — то це просто робота.

— Що ви вибрали?

— З «Геклером» у мене були найкращі шанси вижити.

— До речі, про них. Поговорімо про операцію «Нічна сова», — запропонував Берр, не змінюючи інтонації, відкинувся на спинку крісла і побачив, що Джонатановий вираз обличчя не змінився також.

Джонатан розмовляв немов уві сні, хоч його очі були розплющені, але думками він витав в іншій країні. Він не чекав, що обід перетвориться на екскурсію найгіршими епізодами з його минулого.

— У нас з’явилася інформація, що декілька противників пробиралися крізь кордон у Арму, щоб передислокувати сховище зброї. РПГ[28]. — Цього разу Берр не запитав, що означає абревіатура. — Ми пролежали в засідці кілька днів і вони нарешті показалися. Ми прибрали трьох. Наші хлопці одразу ж збадьорилися. Усі ходили і перешіптувалися: «троє», і показували три пальці ірландцям.

— Перепрошую, — Берр, здавалося, не розчув. — У цьому контексті «прибрали» означає «вбили»?

— Ага.

— Ви особисто когось «прибрали»? Отак самотужки?

— Я був частиною групи, але так.

— Групи вогневої підтримки?

— Групи відсічення.

— Скільки вас було?

— Ми працювали в парі. Двоє. Браян і я.

— Браян.

— Мій колишній колега. Молодший капрал.

— А яке на той момент було ваше звання?

— Капрал. Виконувач обов’язків сержанта. Нашим завданням було схопити їх, коли вони бігли.

Шкіра на його обличчі стала твердішою, помітив Берр. М’язи навколо щелепи напружилися.

— Нам неймовірно пощастило, — сказав Джонатан якомога байдужіше. — Усі мріють вбити терориста. Нам випав такий шанс. Нам просто надзвичайно поталанило.

— І ви прибрали трьох. Ви і Браян. Вбили трьох людей.

— Саме так. Я ж вам сказав. Велика удача.

«Непохитний, — помітив Берр. — Жорстка невимушеність і кричуще применшення».

— Один і два? Два і один? На чию користь рахунок?

— Кожен по одному, і третього — разом. Ми спочатку через це сперечалися, а потім вирішили рахувати по половині. На полі битви буває важко визначити хто кого.

Раптом Берру вже не треба було виманювати у Джонатана інформацію. Той немов вирішив уперше розказати цю історію. Можливо, так і було.

— Там, одразу на кордоні, була напівзруйнована ферма. Її власник був ще той крутій: він контрабандою переводив корів то туди, то сюди через кордон і отримував дотації на їхнє утримання з

Відгуки про книгу Нічний адміністратор - Джон Ле Карре (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: