Заручниця для мажора - Деріка Лонг

— Ви взагалі подуріли тут? За що я вам зарплатню плачу, якщо ви рахувати нормально не вмієте.. — кригу на колегу, який підводить мене не перший раз. — Ти приніс диплом з вищою освітою, скажи будь ласка чи вчила вас чогось в університеті? — нерви закіпають і здається, що я зараз лусну.

— Вчився добре, — відповідає без впевненості в голосі.

— Останній шанс даю, якщо зробиш ще одну помилку, робоче місце в мить втратиш.

Виходить з кабінету та бахкає дверими, ти диви який, думає, що я його терпіти буду, помиляється. Ласкавий характер бачить лише моя кохана, всі інші заслуговують на мою самовпевненість та критику, щодо їхньої роботи.

На столі починає вібрірувати мій тефон, його жужання ще більше мене дратує, приймаю дзвінок.

— Братан, привіт. Як ти поживаєш? Здється, що ми не бачилась ціле століття. — виразний голос Дмитра, відразу ж нагадує мені всі наші спільні події. З Дімкою ми не бачились, майже рік, після нашого плану, який ми обдумали до дрібниць.

— Ого, кого я чую. Та все гаразд, сам як?

— Потрібно зустрітись поговорити. — радісно повідомляє друг.

— Хіба що ти проїдеш до нас в гості, ми не будемо ризикувати. Раптом той божевільний Михайло, не залишив свої темні бажання. Ніякої інформації про нього не чути? — голос холоднішає.

— В Турції начебто, компанія до цих пір має високий рейтинг, але чомусь, після того випадку, він більше не з‘являвся в нашому місті, можливо боїться, що якісь деталі випливуть.

— То коли приїдеш? — минаю інформацію про колишнього керівника та затуляє штори в кабінеті.

— Та хоч через декілька днів, ти ж знаєш, що свобода це моє все. — Дімка не змінився, такий як був завжди. Весельчак та з вітруганом в голові.

— Слухай, приїджай в понеділок, в моєї красуньки буде приватна виставка в музеї мистецт. Потрібний адрес я тобі відправлю повідомленням на телефон.

— Ого, все таки стала художницею? Оце пощастило з дівчинкою, молодець ти Макарчик, твої очі завжди робили гарний вибір.

— Так і є! — погоджуюсь.

*****

Сьгодні така чудова погода, до того ж суботній ранок. Намагаюсь розбудити свою сонну красуню, яка міцно замоталась рожевим одіяльцем. Не хоче прокидатись, насипаю корм Сему, та гладжу його по спинці. Його шерсть доглянута, блистить, і це помітно здалеку.

— Тихенько, друг, ніхто в тебе не вкраде їжу. — ковтає швидко та радіє великій порції.

Заварити каву зранку це наша постійна звичка, день не може розпочатись без улюбленого напою. Хоча, раніше завжди пив зелений чай, але після знайомства з Міланою, зрозумів, що кавуся смачніша.

— Добрий раночок. — переді мною стоїть Мілася в чорній маєчці та шортиках, її ідеальна фігура,викрадає всю мою увагу.

Підходить до мене блище та ставить руки на плечі.

— Мій коханий. — її губи з присмаком солодкої карамелі цілують мене. Мої сильні руки в татуюванні торкаються її ніжок.

— Які плани? — тягнеться до кави. — Думаю нам потрібно поїхати до парку, щоб погуляти з Семчиком, який так радісно зайняв твоє місце на ліжку, та почав мене облизувати.

— Який спритний, коли встиг? — він же тільки що був біля мене, і снідав.

— Декілька секунд назад, дивись, а то відбере в тебе твою кохану. — жартує та прямує до ванної кімнати.

— Я ж займав чергу.— ніжно викрикую.

— Хто не встиг, той запізнився. — двері зачиняються, і я чую як вмикається душ.

****

— Начебто все взяли. — перевіряє свій портфельчик, який придбала для прогулянок з собакою. — Сем, ти готовий до своєї прогулянки? — як вже вона прив‘язалась до нього, її усмішка, це найприємніше, що доводолись мені бачити.

Осінній, пожовклий парк, дерева гойдаються від тихого вітру, діти з батьками гуляють, пахне солодкою ватою та поп—корном.

— Ну що Семчик, біжи на зустріч вітру. — його лапи перебирають листя, яке лежить на землі. Йдемо за руку з моєї Мілашкою та слідкуємо за рухами пса.

— Солодкої вати купимо. Рожевої, яскравою зі смаком малини. — кохана пропонує, і я звісно ж, з нею погоджуюсь. — Піду до фонтану, нехай наш лабладорчик з водичкою познайомиться.

Мілана

— Оо, привіт художниця. — неочікувано чую звернення до мене, повертаюсь і бачу перед собою таксиста, який підвозив мене додому, декілька днів тому.

— Неочікуванно, але мені нікуди їхати не потрібно.

— Може я за автографом прийшов до тебе. — одягнений в синю куртку, коричневі штани та кепка на голові, ну такий собі наряд. Але зовнішність у нього дійсно непогана, і навіть невдало підібраний одяг його не псують.

— Не роздаю фотографи,— сміюсь. — я тут з хлопцем, тож можете у нього запитати. — Сем починає гавкати на мого знайомого, напевно він йому не сподобався.

Бачу як до мене прямує Макар з солодкою ватою в руках та намагається зрозуміти хто зі мною поруч.

— Тримай солодощі. — пригощає. — А ви хто? — розправляє свої широкі плечі та насуплює брови до Стаса.

— Шукаю клієнтів, я звичайний таксист. У вас дуже красива дівчина, бережіть її. — прискореним кроком з образою на обличчі прямує від нас.

— Новий кавалер. — сміюсь до Макара, але він чомусь не підтримує мій жарт та проваджає поглядом таксиста.

Зате наш пес не звертає ні на кого увагу, і починає бігти за пташками. Його несе вітер, а мене тягне за Семом, тому що в мене повідок в руках.

— Куди ти, — мене згоняє Макар. — я ж попереджав, що ця собака доволі велика, і в тебе не завжди вистачить сил, щоб його втримати.— Розумію, що йому дуже не сподобався, той хлопець, який підійшов до мене. Хоча чому ревнувати, якщо Стас мені взагалі не цікавий.

*****

Прогулянка була весела, найбільше сподобалось в парку Семчику, а я в цю хвилину думаю лише про майбутню виставку, яка буде проведене в понеділок.

— Ти знаєш, переймаюсь, чи варто її робити?

— Чому, ти ж так мріяла? — уважно слухає.

— Можливо це зайве, до того ж багато уваги буде до моєї персони. —чомусь мені здається, ця ідея ризикованоюю