Пропоную тільки інтим - Белла Сніжна

Вперше в житті зіткнулася з таким. Все в воді! Це просто якийсь жах. В голові прораховую скільки буде коштувати ремонт, а сама тим часом набираю господиню. Вона приїхала через двадцять хвилин. Їй вже подзвонили сусіди. Виявилося, у сусідів зверху прорвало трубу. Воду перекрили, гаразд. Господині вони пообіцяли, що все відшкодують. Добре, рада за неї. Судячи по її палаючим очам після розмови з ними, пообіцяли там багато. Але що робити мені ?!

Наслідок потопу вдалося усунути через години півтори. Але вогкість скрізь, техніка накрилася. І господиня своїми словами опустила мій настрій ще нижче.

- Сьогодні можеш переночувати тут, а завтра зажену робітників. Тому шукай інше житло. - сказала вона і пішла.

Ось хто так робить ?! Я їй і сказати нічого не встигла. А як же гроші що я заплатила? А мої речі? І де я так швидко хорошу квартиру знайду?

Я сіла на єдине сухе місце, стілець на кухні, і заридала. День адже був таким хорошим!

Несподівано задзвонив телефон. Кинулася до нього. Раптом це господиня, вирішила повернути оплату за місяць. Адже він тільки почався!

Це Рома.

- Так? - відповідаю на дзвінок.

- Ти чому не відповідаєш? Ти вдома? - став питати.

Я забула йому відписатися.

- Вибач. Я вдома. Просто замоталась. - оглянула простір поглядом.

Очі знову вологі. Єдиний варіант для мене - це поїхати до батьків. А я цього так не хочу робити! Там мама, і можливо Марина. Адже ми так і не спілкувалися з нею після того вечора. Вона в усьому звінувачувала мене. Я її хлопця. Загалом, я, напевно, краще зараз в готель поїду. Хоча з моїми заощадженнями в кращому випадку хостел.

- Що трапилося? - запитує Рома, повертаючи до дійсності.

Шмигнула носом, струснулась. Досить розкисати як шпалери в цій квартирі!

- Затопило мене. - відповідаю.

Дивлюся на годинник. Пізно вже. І напружувати його не хочеться. Але Рома сам пропонує допомогу.

- Можеш приїхати зараз до мене? - питаю.

- Буду через п'ятнадцять хвилин. - кидає відключившись.

Час я не засікала, але, коли Рома приїхав, у мене були зібрані всі речі. І свій ноут забрала. Ще не перевіряла працює він чи ні, але сподіваюся на краще. Я його на тумбі залишила, начебто не сильно постраждав. Дуже сподіваюсь на це.

- Відвезеш мене? - питаю, лише зустрівши Рому.

Він мовчки відкрив багажник, закинув мої речі, відкрив мені двері. Сів сам.

- Куди їдемо?

Скинула йому адресу.

- Повертаєшся до батьків? - питає він через деякий час.

- Ні, - махаю головою. - Знайшла пару варіантів, поки чекала тебе.

Чи то речей у мене мало, то я так хотіла швидше втекти. Але зібралася я дуже швидко. Встигла навіть пару сайтів переглянути з дешевим житлом.

- Покажеш? - запитує Рома.

Показала йому фото.

- Може краще до батьків? - запитав він.

- Ні. - махаю головою.

Так, варіанти дешеві, і на перший погляд так собі. Але ж мені на пару днів всього. А там підшукаю собі що-небудь краще. Відразу після зарплати. Мінімум тиждень. Зітхнула уявивши, як буду вставати о п'ятій щоб до дев'яти добрати до роботи. Від батьків довелося б вставати о шостій.

Зважуючи всі варіанти, пропустила момент, коли ми приїхали.

- Хіба це та адресу? - запитала, дивлячись на будинок, в якому живе Рома.

Чи не могло мені так повезти, щоб за таку суму здавалася квартира в цьому будинку. Хіба що коморка у сторожа. А ну ка, перевірю ще раз опис.

- Виходимо. - командує Рома.

Я сиджу.

- Поживеш у мене поки що. - кидає.

А я не вірю своїм вухам. Якщо він жартує, то це дуже жорстокий жарт!

Виходжу за ним. Беру сумку що легше. Другу бере Рома. І ми мовчки йдемо до нього. Все ще не вірю. Своєму щастю. Він серйозно ?! Походу справи так!

Я не вірила раніше що існують ідеальні чоловіки. Тепер же, впевнена, що особисто з ним знайома.

Ми заходимо в квартиру. Пірат зустрічає нас. Бачить мене, нявкає.

- Вона буде жити з нами. - каже Рома.

Кошуся на нього.

- Тиждень, не більше. - відповідаю. - Я отримаю зарплату і відразу з'їду.

- Вірю. - кидає Рома, кинувши погляд на мене.

- Ти втомилася? Є вечеря з ресторану. Підігрієш? - питає, забираючи у мене сумку.

Відповіді він не чекає. Відходить у бік вільної кімнати. Звичайно підігрію. На подив, замовлено на двох. Він когось чекав, а я обламала йому всі плани? Чому мені не соромно?

- Замовив тобі. - каже він, проходячи на кухню. - Подумав, раптом ти вирішила дочекатися мене.

- Вже краще б дочекалася. - кажу.

Рома тільки посміхається. Виглядає дуже втомленим. Підігріла все, сіли вечеряти. В тиші. З-під вій кидаю погляд на Рому.