Знову твоя - Катя Кірініна

– А він знає? - сипло питає Сергій.

Негативно хитаю головою.

– Ти хвора на голову. Навіщо тобі ця дитина? Тебе ж засміють твої подруги? Вирощуватимеш його сама?

– Чому сама? - мені боляче чути подібне від Сергія, але на що я сподівалася, що він зрозуміє і перейметься моїми проблемами? - У мене є Настя, батьки, зрештою, це ж дитина, а не зашморг не шиї.

Сідаю на диван і чомусь у душі відчуваю, що зможу. Я хочу цю дитину, завжди хотіла частинку Кирила у своєму житті. Так, я усвідомлюю, що буде важко, але на аборт не ляжу, це буде абсолютно не правильно.

– Сподіваюся, ти знаєш, що робиш, - тихо каже Сергій і виходить спочатку з кімнати, а потім із квартири.

Напевно, я маю плакати, битися в істериці та шкодувати про скоєні помилки, але все, що я відчуваю - неосяжну радість, що Бог послав мені дитину від коханого чоловіка.