Шалена жінка та бос-недоумок - Маріанна Аріна

***

Чейз хижо посміхнувся і покачав головою.

– Нічого особливого. Просто віднесу тебе нагору, щоб ти могла відпочити. А ти що подумала?

Кейт трохи зніяковіла.

– Дякую, але я можу й сама дійти.

– Можеш. Але не варто. – легка посмішка з обличчя Чейза так і не зникла. –  Занадто багато емоцій за день для вагітної жінки. Та й я ж поруч.

Він, не напружуючись, наче Кейт майже нічого не важила, піднявся сходами. Опустив її на вже так добре знайоме йому ліжко.

Може ситуація і мала ще більше збентежити Кейт, багато чого нагадати. Але сил хоч якось реагувати не було.

– Просто зачини за собою двері. – пробурмотіла вона, ховаючись із головою під плед.

В сон провалилася миттєво. І прокинулася лише через декілька годин. Солодко потяглася і зраділа тому, що почувається набагато краще. А ще відчула, що неймовірно зголодніла. За весь день вона ж так нічого і не з'їла. Спочатку через нервування перед розмовою з Чейзом зовсім не хотілось. А потім – не до того було.

Спускаючись сходами, вона задумалася про те, що можна приготувати. Щось швидке, але не шкідливе для дитини. Тепер треба ж і це враховувати.

І тут же зойкнула від переляку. Чейз, який спокійно спав на дивані, миттю підхопився на ноги.

– Що? Кейт, тобі погано?

Притиснувши долоню до грудей, вона спробувала відновити нормальне серцебиття, що прискорилося від остраху.

– Боже… Та ні, все гаразд. Я просто злякалася. – Про себе Кейт відмітила, що стала занадто полохливою. – Чейз, що ти тут робиш? Я думала, ти поїхав додому.

Він тільки знизав плечима.

– Хотів переконатися, що ти почуватимешся нормально, коли прокинешся.

– Зі мною все в добре. – Кейт глянула на нього з під лоба. ­­– Я вагітна, а не вмираю від смертельної хвороби.

Пройшовши повз нього на кухню, Кейт здивовано застигла на порозі. На столі лежала купа різної їжі з найближчого китайського ресторанчика та якісь салати з невідомого їй ресторану. Їз запитанням в очах поглянула на Чейза.

– Тобі треба добре харчуватися. Сумніваюсь, що ти сьогодні взагалі їла. А в холодильнику в тебе пусто.

Ну ти диви на цього безсоромного і небажаного гостя!

– Чейз, тобі не здається, що це вже занадто нахабно – ритися в моєму холодильнику?

Кейт зробила довгий подих, щоб знову не починати злитися на нього.

– Я вирішив подбати про тебе. І про нашу дитину. – пробурчав незадоволено Чейз собі під ніс.

– Добре. Дякую, мабуть. Думаю, це не буде зайвим зараз. – Кейт чесно намагалася не конфліктувати знову. Хоча б сьогодні.  – Трохи помовчала, не зводячи з нього погляду і підбираючи слова. – Зрозумій правильно, мені потрібно побути на самоті. Тебе стало занадто багато в моєму житті. Це дуже сильно нервує та напружує. Вчора ти був ненависним шефом, від якого я збиралася втекти. А сьогодні – ти чоловік, з яким у мене буде спільна дитина і з яким я буду пов'язана все життя. Мені треба змиритися з цією думкою, прийняти її. Але з тобою поруч я не зможу цього зробити.

Зітхнувши Чейз кивнув.

–  Розумію. Радий, що ти почуваєшся краще. Я поїду. Якщо щось – телефонуй.

Він вже дійшов до дверей, коли Кейт його гукнула.

– І, Чейз... З приводу твоєї пропозиції. Ні, я не вийду за тебе заміж.

Уважно подивившись на неї, він зібрався щось сказати, але в останню мить промовчав. Мовчки вийшов.

– Це якийсь дурдом. – Видихнула Кейт, намагаючись усвідомити ту дійсність, в якій вона опинилася.