Мій бос. Лише тимчасово - Марі Керімей

Тепер і татові за мене не буде соромно. Я готова.

 Уже було без десяти вісім мій телефон залунав в чудовій симфонії. Я взяла його в руки. І мимоволі посміхнулася.

Це від Девіда:

Я уже під твоїм під'їздом. Жду з нетерпінням. Девід

Ще раз подивилася в дзеркало "ідеально"

 Я спускалась на ліфті й трохи нервувала. Це не побачення, але все одно все тремтіло. Ноги підкошувалися. Чому так хвилювалась? І сама не розумію. Але все ж стиснувши кулаки пішла на вихід з ліфту. 

Девід 

Я приїхав вчасно. Пунктуальності в мені хоч відбавляй. Коли Маріана вийшла з під'їзду. Я ледь не вдавився, а от коли почала рухатись ближче і мені в очі потрапляла її оголена ніжка. Так взагалі мозок відключало. Вона була настільки прекрасна, що мені відразу захотілося згребти її у свої обійми. 

- Ти прекрасно виглядаєш. - я хвилювався мов мені знову 16. Такого зі мною давно не було. 

Крихітко... Я відтрахаю тебе прямо тут в  машині. Ти зараз така сексуальна, а цей виріз до самого стегна. В мене встав від одного погляду. Що ти зі мною робиш, Маріана? Я сходжу з розуму. Ще не одну жінку я так не жадав. - лунало в моїй голові. І я розумів, що в машині мені буде тісно. 

- Дякую. - коротко відповіла на мій комплімент і пройшла до пасажирського сидіння. 

Їхали ми мовчки. Мабуть, не могли знайти теми для розмови. Вона  дивилась на нічний Нью-Йорк. А я, як придурок дивився на неї. І ще на одну деталь яка ну просто врізалась мені в очі - це її оголене стегно. Вона напевно навмисно вдягла таку сукню, аби познущатися з мене.

 Коли доїхали я вискочив перший, як справжній джентльмен відкрив їй двірку подаючи руку. Вона охоче проявила люб'язність і все ж дала собі допомогти. 

- Ти шикарно виглядаєш.- Я взяв її за талію і повів в середину. Відчував, як вона напружилась і усміхнувся. 

Марі... Марі... Я так мріяв до тебе доторкнутися та ось я вже тримаю тебе за талію. Яка ж ти все-таки сексуальна жінка.

В середині було дуже багато людей всі шикарно одягнені. З дорогими прикрасами й гарно нафарбовані. Як завжди пафосно. Мама вміла розгулятись. 

Ми з Маріаною пройшли в середину зали. Я все ще тримав її за талію. Міцно.... Дуже міцно і дуже близько.

-Девід любий. - моя мати, як тільки побачила нас разом одразу розпливлася в усмішці й відразу попрямувала до нас. Обіймаючи мене і цілуючи в щоку. З Маріаною вона провернула ту ж схему. Але дівчина трималась напрочуд добре. І така кількість вишуканих людей її не гнітила. Вона була наче у своїй стихії. Я не розумів, чому? - Маріана чудово виглядаєш. - ще досі тримаючи дівчину за плечі промовила моя мама. 

- Мама. Не треба. - я нервував, бо розумів, що моя маман, могла сказати чогось зайвого, а мені потім червоній. Тому я взяв дівчину за руку і сплів наші пальці. Вона якось з косу на мене подивилася, але руку не прибрала. Моя мати детектив не пропустила цього мого жесту. І радісно посміхнулася. 

- Я кажу те, що бачу любий. Вона просто чарівна.  До речі Маріана чудовий ресторан. Моя мама показала жестом руки по кругу.  І я не розуміючи кліпав очима мов той індик. 

- Дякую. - я бачив, як почала нервувати Маріана і не розумів зараз їхню розмову. 

- Мамо ти про, що? - запитав я у матері. Було все ж цікаво про, що це вони. 

- Ти, що не знаєш? - моя мама удала здивованої жінки. - Маріана, що тобі нічого не розказувала. - продовжувала дивувати мене мати. -  Батьки Маріани мають сферу ресторанів, а також  готелів

Маріана 

-Маріана може поясниш? - він шоковано подивився на мене. Від чого мені захотілося втекти. Я ж ні в чому не винна. Ну не сказала я такої дрібниці. що ж з того? 

- Ну добре дітки я вас покину. Багато гостей, треба всіх привітати. - вона покинула нас з сумною посмішкою. Відчувала напевно, що я вляпалась. 

От чорт. Ну чому це мало статись саме сьогодні? Я не знаю, як йому все пояснити. Я не хотіла, щоб хтось про це знав. 

- Так.... Девіде Олександрович мої батьки до чортиків багаті. Моя мама думала я буду моделлю я не захотіла, а батько думав я заміню його в бізнесі. Але я цього не бажаю. Я хочу відкрити свій журнал. Мої батьки б мені його й так купили, але я хочу своїми силами. Хочу сама всього добитися. - після такої грандіозної промови я  тяжко видихнула і старалася   не дивитися йому в очі. 

- Тепер я точно знаю, що ти дивовижна. І ми з тобою явно схожі. - бос поцілував мене в щоку. А потім пальці руки яку тримав.

Офіціант приніс нам шампанського. Я осушила його за раз. Я сильно хвилювалася. А після того, як Девід поцілував мене в щоку. Хвилювання зросло. Ноги підкошувалися. А між стегнами пульсувало. Шалений пульс. 

Девід дивився на мене з усмішкою.

- Маріана! 

Ооу... Хто ще хоче підкинути мені масла в вогонь. Ну давайте кидайте по черзі. - говорив мій божевільний розум. 

Я повернула голову і не повірила своїм очам. І тоді вже не на жарт злякалась. Скоріше не за себе, а за боса. 

- Мама....Тато....- я стала мов вкопана. Мов мої ноги прибили до підлоги цвяхами. 

- Хто це з тобою.? - запитала моя люба матуся. А от на батька мені було лячно дивитися. Я знала, що уже подумки він вбиває Девіда. такий він у мене. 

Я спробувала вирвати руку, але Девід тримав її міцно. Ще й усміхався. Я ж для тебе стараюсь. Придурок. 

- Це мій бос Девід Олександрович - представила я його персону і все ж вирвала руку. 

- Місис і містер Мартиненко радий з вами познайомитись. - він нахилив голову. В знак привітання.

Я ще не бачила свою маму такою розгубленою. А батько навпаки мене здивував був спокійний.Це не на жарт мене налякало. Йому ніколи не доводилось бачити мене за ручку з чоловіками, а тут така картина. І я вже підсвідомо розуміла, що він буде збирати на боса досьє. Тому, готувалася до найгіршого.