Закон Єдиного. Книга 2. Істрія пророка Зараустри. - Алекс Міш-ах

  17. Тоді піднявся Хоаб, вітаючи, і сльози були на його очах. Він сказав: Могутні Ви, Джеховіх! Так, я був на краю постійного падіння! Я був біля крутої прірви, але не бачив її. З засліпленими очима я йшов уздовж неї. Так, я був невдячним перед Вами. Я забув, що Ви створили мене. Так, я вибрав місце і пристосував його для свого власного спокою і слави. Я сказав: Потрібно тримати інших Богів і ангелів осторонь від моїх земель, і це було всім, чого я бажав. Але Ви пам'ятали мене, Отче! Ваш голос звучав на небесах вище, і Ваш Син спустився до мене. Він побачив моє марнославство і мою слабкість, але він не дорікав мені. Так, я сказав йому, що я не любив ходити до тих, хто нижчий за мене і піднімати їх. Я сказав: Нехай вони піднімаються самі!

  18. Тепер я дорікаю своїм власним словам! Дивіться, я казав: Зередхо має стати місцем для мене, і моїх людей, назавжди! Жоден не повинен приїжджати сюди, лякати або дратувати нас. І Ваш Син сказав мені: Я можу навчити вас і ваших людей так, щоб ви ніколи не будете боятися і дратуватися низьким або злим. І при цьому ви не будете боятися Богів або ангелів, які приїжджають у Зередхо!

  19. Так говорив Ваш Син, Джеховіх! І він відкрив нам таємницю. Ми більше не боїмося, що інші вторгнуться в Зередхо. Дивіться, Зередхо - Ваше місце, Джеховіх. Ці невдахи, ці нещасні друджі, також є Вашими дітьми. Вони повинні піти в Зередхо. Тепер я не боюся забруднення, як і мої ангели. Ми проберемося через цей бруд, як сміттярі через брудну вулицю, і ми зробимо цих дітей подібними до яскравих зірок, на Вашому небесному склепінні!

  20. Так, Джеховіх, ніщо більше не зможе налякати нас! У нас немає нічого! У нас немає нічого, щоб втратити. Ми - Ваші слуги, тепер і вічно!

  21. Потім говорив Фрагапатті: Подивіться на розмір мого аваланза, Хоаб! Якщо ви виміряєте його, то виявите, що його розмір відповідає для того, щоб прийняти вас, ваших ангелів і цих друджів. Не думайте, що це збіг, оскільки я заздалегідь порахував усіх цих невдах, а також ваших людей.

  22. Коли Хоаб відчув цю велику мудрість у Фраґапатті, і осягнув його турботу, то спершу не відповів, але, подивившись на нього, розридався. Тепер він сказав: Вашою владою і мудрістю, Джеховіх, я також підніму своїх товаришів з темряви і страждання!