( Не ) закохані - Наталія Косенко

Сперечатися не було сили. Та після такого вечора взагалі ні на що не було сили. Тільки й могла, що тамувати тремтіння то від поглядів, то від доторків.

— Ти водиш? — запитав Стас вже біля гуртожитку. Була десята година, тому не боялася, що їх помітять.

— Ні.

— Я тебе навчу. Це потрібна навичка.

Ясмін ніколи не думала серйозно над тим, аби водити машину. А от нащо Стасу її вчити не думати не могла. Чи це просто для підтримки розмови?

— Дякую, але ні. Є автобуси, маршрутки й тролейбуси. На крайній випадок таксі. Нащо мені водити?

— Коли будуть діти зручніше на своєму авто. Школа там, гуртки різні, чи до лікаря.

Боже, які ще діти? Глянула у відповідь як на дурного. Рано ще думати про дітей! Тим більше не поряд зі Стасом. З ним взагалі погано виходило думати.

— Я ще не впевнена чи будуть в мене діти, тож питання відпадає саме собою, та дякую за турботу.

По очах хлопця геть нічого не було ясно. Хотів щось сказати, та глянув і завис. Потім обережно потягнувся рукою до обличчя й зняв окуляри. Ясмін і без них нормально бачила, проте нормально, то не ідеально. Її бісила нечіткість ліній.

Він нічого не робив. Тільки дивився. Хвилини зо дві. Боялась і ворухнутися, аби не видати, як лякає її той погляд. Лякає, бо від нього замість крові жилами кипʼяток… і все тіло горить. Ще трохи й душа, затиснута в тілесних кайданах, розтане, мов льодова скульптура на сонці.

— Тобі краще піти зараз, — врешті повернув окуляри й навіть трохи відсунувся.

Тримай себе в руках, Ясмін! Не показуй, як сильно тебе бентежить цей хлопець, інакше він цим скористається! Та промовляти слова про себе і слідувати їм зовсім різне…

Навіть не попрощалася. Вийшла з машини, доки відпускав, бо чітко усвідомлювала, що міг би й не відпустити.

Дуже хотілося нарешті опинитися в кімнаті. Прийняти душ. Самій… Почитати на ніч Коротку історію часу, яка завжди заспокоювала розбурхані нерви, й проспати без сновидінь до самого ранку. Але не судилося.

Ваші зірочки й коментарі дуже мотивують писати швидше й продуктивніше. Якщо не важко, дайте знати, що вам подобається історія зірочкою чи коментарем)