Як Не вийти заміж за бога - Катаріна Рейніс

«Саша ніколи б так не зробила!» - крутилося в голові, роз'їдаючи стару рану. Не зробила б, бо вона була іншою! Сильною, сміливою, надто незалежною... Він сам її такою виховав. Нема чого тепер розраховувати, що хтось у цьому світі виявиться хоч на цаль схожим на неї!

- Що це за місце? - прошепотіла Майя, руйнуючи потік набридливих думок.

- Лігво глави Темного кварталу, - криво посміхнувся чоловік, помічаючи, як в одну мить насторожилися всі присутні. – Тримайся поряд!

Перший поверх на вигляд непомітної будівлі займала таверна. Навряд чи тут готували, а ось перебродилим сидром і міцними напоями несло куди далі сотні сажнів. На другому розташовувався офіс необхідної йому людини. Звідки дізнався? Прочитав у думках одного з жебраків, котрий ошивався на ринку і уважно стежив за їхньою суперечкою. Дурневі ясно, до вечора їх обов'язково спробують пограбувати. Навіщо ж чекати?

- Чого бажає важний пан? – усміхнувся беззубою посмішкою невисокий, худорлявий і надто спритний навіть для шинкаря чоловік.

- Мені потрібен головний! – голос спокійний та впевнений. На обличчі не здригнувся жоден м'яз. Тільки так можна змусити з’явитися необхідну йому людину.

- Так, я тут головний! - примружився співрозмовник, розпливаючись в посмішці ще ширше.

- Сумніваюся, - хмикнув бог, навіть не моргнувши, коли зі спини до них почали підбиратися «друзі» шинкаря.

- Я, правда, не розумію, про що ти, - реготнув чоловік, тільки колись привітна усмішка зараз перетворилася на хижий оскал.

Хмикнувши, Джодаж клацнув пальцями і всіх, окрім самого шинкаря, вітром здуло з будівлі. Раптову втечу супроводжувала гучна лайка і стогін.

- Що ти з ними зробив? - відступив на крок зляканий шулер.

- Не хвилюйся, - скривився бог, - виживуть! Ну, то як? Мені повторити чи ти й так запам'ятав?

Різко відскочивши, шинкар уже збирався кинутися до сходів нагору, коли звідти почувся спокійний сильний голос:

- Не варто більше лякати моїх людей… Проходьте! Я вас прийму…