Як Не вийти заміж за бога - Катаріна Рейніс
Ось чому він захистив її. Саме тому, а не через симпатію, що виникла абсолютно непомітно. Яка взагалі може бути симпатія у нього, бога, до цієї малолітньої вискочки? І тим не менш, він допоміг. Коли проходили на корабель, коли побачив біль, що відбився у великих синіх очах, при зустрічі з королем, коли Майя, забувши про всі застереження, кинулася втішати вбитого горем батька. Він все розумів, і не заважав їм прощатися, доки це було безпечно, щоб минуле назавжди залишилося в минулому. Але й дозволити так необдумано їх підставляти, теж не міг!
Саме тому закликав першого, хто трапився в коридорі, аби під шумок втекти і потягнути за собою сопливу підопічну. Останнє, до речі, не вдалося! Майя збрикнула!
- Увійдіть! - скривився Герман, звично ховаючи емоції під надійний захист.
Двері відчинилися і на порозі з'явилася трохи приголомшена Фріда. Вона не розуміла, навіщо зайшла, та відступати було вже надто пізно.
- Батьку, - проковтнула грудку в горлі остання з дочок, - я хотіла… подякувати…
Здивовано піднявши брову, король Талласії жестом запросив дівчину увійти. Двері зачинилися.
Скривившись, Джо схопив підопічну, котра зблідла, наче мрець, за передпліччя і відтяг ближче до кута. Доведеться чекати іншого зручного випадку, аби непомітно піти.
- За що? – щиро здивувався чоловік.
- За те… що врятував мене… – нервово озирнулася принцеса, не поспішаючи сісти на вільний стілець.
- Про що ти говориш? – насупився король. - Цей абсурд давно варто було припинити!
- Так-так… - криво усміхнулася дівчина. - Згодна. Добре, що Майя теж це зрозуміла. Її жертва врятує багато життів у майбутньому…
Збліднувши, аж до синяви, Герман міцно стиснув кулаки, щоб не зірватися. Фріда його дочка, але навіть їй король не дозволить бруднити світлу пам'ять улюблениці. Повітря заіскрилося від магії, змушуючи волосся по всьому тілу піднятися дибки. Тяжко видихнувши, бог зрозумів: «Бути біді!»
На одному з кораблів
- Що будемо робити? - скрипучий чоловічий голос розрізав тишу дорого обставленої каюти.
- Дівча виявилося розумнішим за нас усіх разом взятих! - скривився співрозмовник, розливаючи по срібних келихах червону тягучу рідину. – Вона так легко зламала наш ідеальний, століттями опрацьований план, ніби знала про все заздалегідь…
- Сумніваюся! – реготнув той самий неприємний голос, дряпаючи музичний слух чоловіка і змушуючи мимоволі скривитися. - Швидше, я повірю у випадковість чи романтичні дурниці, якими так люблять забивати собі голови молоденькі ліерди, ніж у зумисність вчиненого!
Хмикнувши, компаньйон простяг співрозмовнику келих і сам присів в обшите дорогою тканиною крісло. Горло обпалило міцним алкоголем, злегка затуманюючи думки. Йому потрібно розслабитися, щоб все добре обміркувати. Як би там не було, це точно не кінець! Після стількох років він нікому не дозволить зламати його плани!
