Релігія і політика в Америці: підйом християнських євангелістів та їхній вплив - Мохаммед Аріф Закаулла

сім’ю та твердо вірять у традиційні цінності й моральні якості. Згідно опитувань, на виборах 2000 56% протестантів підтримали Буша й лише 42% – Ґора. Згідно даних сайту колегії виборників на президентських виборах 2004 загальна кількість виборців склала 122 284 939, з яких 62 039 073 (50.7%) голосували за Буша і 59 027 478 (48.3%) – за Джона Керрі. Й лише 1 157 759 (близько 1%) голосували за Ральфа Нейдера чи інших. Із усіх 538 виборників 286 проголосували за Буша, 251 – за Керрі й 1 виборник від Міннесоти проголосував за сусіда Керрі по виборчому списку Джона Едвардса як за президента і як за віце-президента. Аналіз результатів у розрізі характеристик виборця свідчить про переконливу підтримку Буша з боку християнських фундаменталістів, що видно з таблиці:

Характеристика виборця

за Буша, %

за Керрі, %

щотижня ходить до церкви

58

41

моральні цінності визнає найважливішим фактором

79

18

війну проти тероризму вважає найважливішим фактором

86

14

Християнське відродженство у США виникло в 1970-х у зв’язку з проблемами, спричиненими матеріалізмом, розгнузданим капіталізмом, зростанням нерівності, що є наслідком ще більшої нерівності доходів, секуляризмом та невдоволенням владою через корупцію політичних лідерів. Це відродженство проявляє себе у різних формах – поклонінні, псевдорелігіях, появі правих расистських груп та євангельського християнства. Останнє стало найбільш швидкозростаючою соціяльною та політичною силою. Як написав у 2000 американський історик Ален Брінклі: «Понад 70 мільйонів американців нині називають себе «народженими заново» християнами – чоловіки та жінки, які встановили «прямий персональний зв’язок з Ісусом». Християнські євангелісти мають свої власні газети, журнали, радіо і телебачення. Вони управляють власними школами та університетами».

Не буде перебільшенням сказати, що християнські фундаменталісти наприкінці 20 століття постали вагомою силою в американській політиці і що жодна політична партія, ні Республіканська, ні Демократична, не матиме значного успіху на виборах, якщо не заручиться їхньою підтримкою. Кандидат в президенти Буш-молодший, коли висувався за списком Республіканської партії, демонстрував помірковану, провоцентриську позицію, аби заручитись підтримкою широкого спектру американського суспільства. Таким чином, він публічно не виявляв крайньої правої позиції в ряді чутливих для фундаменталістів питань. Він став безпосереднім свідком їхньої політичної ваги під час кампанії свого батька 1988 за другий термін (Насправді, 1988 його батько, Буш-старший, ішов на свій перший термін – прим. перекладача), коли він відповідав за зв’язки із релігійними правими. І відтоді зрозумів, що батьковий спосіб взаємодії з ними не працює.

В результаті, кампанія Буша, не дивлячись на публічну поміркованість, зберігала зв’язки і з фундаменталістами непомітно, шляхом листування, в тому числі й електронного. Тим не менш, під час своєї першої кампанії в Республіканській партії, коли програв первинні вибори в Новому Гемпширі Джону Меккейну, він не витрачав час, аби запевнити фундаменталістів у своїй лояльності до них та у відданості їхнім справам та ідеям. Щоб запевнити їх у цьому заради заручення повною їхньою підтримкою, Буш здійснив свій безславний візит до університету Боба Джонса у Південній Кароліні, який був вкрай фундаменталістською та офіційно антикатолицькою школою. Стратеги не виходили тоді на публіку, навмисно залишаючись позаду сцени. «Ми повинні були швидко передати посил – і відправити його туди було єдиним способом зробити це» – сказав один із тогочасних бушевих агентів. Відвідини університету Боба Джонса створили йому образ фундаменталіста в очах ревнителів віри по всій країні. Також це допомогло йому домовлятись із фундаменталістами. Як наслідок, на Півдні фундаменталісти активно голосували за техасця Буша й він урешті-решт переміг. При адміністрації Буша християнські фундаменталісти сформували ядро Республіканської партії, яке контролювало всю столицю вперше за пів століття. Групи молільників з Бібліями тепер стали часто бувати у Білому домі. Атмосфера всередині Білого дому, як стверджують конфіденційні джерела, сповнена аури набожності. Внаслідок доволі суперечливих виборів 2000 Буш зайшов до Білого дому на плечах християнських фундаменталістів, що мали свою засновану на вірі програму. Політика, принципи, та зрештою й розважливість, вимагали віддячити за це. З огляду на результати виборів 2000, які засвідчили, що нація розділена рівно навпіл, Буш не міг стати ще одним Картером чи Рейґеном. Він знав, що в нього є дві групи виборців – економічні консерватори та християнські фундаменталісти. Оскільки він прагнув переобратися в 2004, то мусів протягом першого терміну за будь-яку ціну задовольнити вимоги обох цих груп.

Він добре попрацював над тим, аби реалізувати програму економічних консерваторів. Ця програма означала дві речі:

1) Знизити податки.

2) Мінімізувати систему соціяльного забезпечення.

Протягом першого терміну Джордж Вокер Буш успішно виконав обидві ці вимоги. Він запропонував пакет скорочення податків на 1.6 трильйони доларів, однак після компромісу з Конгресом, остаточно податки були скорочені на 1.35 трильйони. Таке скорочення податків спричинило суттєвий дефіцит бюджету, тож для витрат всередині країни залишилось менше грошей. Потім була війна в Іраці, яка планувалась бути короткою, проте справи пішли таким чином, що це могло стати війною максимальної тривалості, яка гостро й невідкладно вимагала грошей. Через великий бюджетний дефіцит і використання резервів для ведення війни потрібно було значно скоротити внутрішні витрати. А отже знайшлось чітке виправдання для скорочення системи соціяльного забезпечення, що й було зроблено. Соціяльне забезпечення було священною коровою, яку принести в жертву було не легко. Завдяки війні в Іраці, яка природньо й логічно пояснювалась міркуваннями національної безпеки, сталося так, що можна було заодно й задовольнити інтереси економічних консерваторів.

Адміністрація Буша не мала іншого вибору, окрім як задовольнити вимоги фундаменталістів, оскільки ті мали написати «Біблійні картки» за перший термін. Список їхніх вимог був довгий та містив питання як внутрішньої, так і зовнішньої політики. У внутрішній політиці головними були: заборона абортів, відновлення молитви та читання Біблії в школах, призначення антиабортивних суддів та ін.. Зовнішньополітична програма коренилася в біблійній вірі про те, що кінець світу не за горами й скоро на Близькому Сході відбудеться серія великих і тривалих війн, що призведуть до Армагедонської битви (між арабами та Ізраїлем), яку Ізраїль повинен виграти. (Євангелісти глибоко вірять в кінець світу, описаний в біблійний книзі Апокаліпсис. Вони із нетерпінням очікують Другого пришестя Христа, разом з яким вони хочуть увійти до Царства Божого, яке він побудує в Ізраїлі, а далі воно розшириться на весь світ. В усьому світі буде мир і християнство. Царство Боже стоятиме тисячу років і саме це майбутнє тисячолітнє правління Ісуса відоме під назвою мілленаризм. Той, хто увійде з Ісусом до Божого Царства буде врятований. Однак прихід Ісуса варто чекати приблизно тоді, коли відбудеться Армагедонська битва, а до цього на Близькому Сході будуть