Одруження наосліп - Тома Глубокова

Вийшовши з теплого автомобіля, я помахала рукою Віталіку і швидко зайшла в під'їзд, щоб він вкотре не побачив мене червоного кольору.

Поки я підіймалася сходами на свій поверх, думала про щось своє, безглуздо і по-дитячому весело посміхаючись.

Вхідні двері до квартири виявилися незамкненими, я тихо зайшла в передпокій і почула з кухні голоси Яни та Елі. Блін. Як не вчасно. На самоті мені сьогодні не побути.

Швиденько і тихо роззувшись і скинувши пальто, я прошмигнула у ванну, але подруги все ж мене побачили. А прийнявши теплий душ і повідомивши їм, що не голодна, я зачинилася у себе в спальні та, вже перебуваючи в ліжку, почула звук смс, яка прийшла. Взявши телефон і відкривши повідомлення, я посміхнулася. Все ж в цих стосунків може бути майбутнє, вирішила я, швидко написавши відповідь із двох слів, і лягла спати з думками про чоловіка.

"Ти так швидко втекла, що я не зміг сказати, що цей поцілунок і взагалі вечір були найкращими. Чекаю наступної зустрічі з нетерпінням)"

"Я теж".