Як познайомитися з інопланетянином - Ньота Бене

***

Переночував Рес у готелі. Землянська їжа здавалася досить незвичною, але сприймалася добре. Люди були цікавими, Рес спостерігав за ними через скельця темних окулярів, прислухався до розмов. Незнайомі слова та вирази ретельно занотовував до новенького смартфона, щоб увечері пошукати значення. Жінки на цій планеті божевільно красиві. Раз по раз у Ресовій голові спливав спогад про біле волосся і дзвінкий голос: «Я прийду в цю кав’ярню після роботи…» «Для чого вона це сказала? - думав Рес. - Не розумію. Але якщо я теж піду, може вдасться побачити знову її родимку? Було б непогано!»

О 5-й він вже був у кав’ярні. Нервово совав ногами по підлозі, дегустував якісь напої з меню. О 6-й вечора прочинилися двері і впустили в приємну прохолоду приміщення Ніку. Дівчина була в легких вузьких брюках, бежевій блузці та з високим хвостом. Не помітивши Реса, вона примостилася за столиком біля вікна. Офіціантка принесла їй капучино, навіть не чекаючи замовлення. Дівчина акуратно надпила, блаженно примружилася, закидаючи голову назад. Облизнула з губ пінку, повернула голову. Зблиснула сережка і Реса наче прошило током від маківки до п’ят. Вероніка нарешті побачила його, привітно помахала рукою…

За півгодини Ніка та Рес ввалилися, цілуючись, до дівчини додому. Не відриваючи вуста, вони скидали із себе одяг. Рес стягнув заколку з голови дівчини та запустив руку їй у волосся. Вероніка закинула голову назад, підставляючи губи, шию, ключицю під хлопцеві доторки.

- Мені треба в душ, - дівчина відірвалася від Реса.
- Я з тобою!
- Пішли.

І вони зарухалися, не розплітаючи обіймів, у бік ванної, великою багатоніжкою, змішуючись запахами, слиною диханням.
Якби Вероніка могла зараз думати, вона б згадала, що ніколи не приймала з кимось душ. Бо одне діло ще помитись, коли ти і так чиста. Інша справа літнього дня, після роботи, коли дійсно треба привести себе в порядок. Та це ж інтимніше за секс, дозволити комусь таке побачити! Це вам не жіночий роман, де леді какають фіалками, а нефритові жезли бороздять простори насолоди. Це - життя, де є неароматний піт, секрет слизової і так далі. Зараз дівчині було байдуже, вони з Ресом впали за шторку і ввімкнули воду.

Ніка водила пальцями по тілу хлопця. На торсі було багато дивних круглих шрамів, що мали наче заглибини. Але їй було байдуже. Вона хотіла цього чоловіка. Хотіла цілувати, хотіла увібрати. Рес поливав її гелем для душу, розтирав широкими долонями і Ніці здавалося, що вона сама вода – плавиться під цими дотиками, стікає краплями йому до ніг.

Рес закутав дівчину в рушник і поніс на ліжко. Обережно там поклав свою ношу, розгорнув. Спершу поцілував родимку біля мочки вуха, на яку запав ще у першу їхню зустріч. Підняв дівчині руки, зафіксував на подушці своєю лівицею. Пройшов доріжкою поцілунків до пояса. Там теж були три родимки. Одна під ребрами, друга прямо на талії, третя ховалася зазвичай за резинкою білизни, а зараз була представлена хлопцеві у всій красі. Рес провів пучками пальців ідеальну пряму лінію по всіх трьох точках і лише тоді торкнув кожну вустами. Перевернув Вероніку, вкусив за круглу половинку. Дівчина збрикнула, засміялася:

– Не відволікайся, вампірюко! Цілуй.

І поки Рес цілував, округлі шрами на його тілі, наче ожили. Спершу змокріли, запульсували, задихали привідкриваючись. Потім із кожного отвору полізли мокрі гладенькі щупальці. І ось уже два із них добралися до сосків дівчини, оповили забубнявівші бусинки, загладили. Інші, нарівні з руками хлопця, пестили тіло, залишаючи по собі вологі сліди, ніби від язика.

- Господи. Орест… що… ти … таке??? – простогнала дівчина, не маючи сил зупинити такий шквал задоволення.
- Хіба це важливо? - усміхнувся їй десь у піхву Рес.- Просто відпусти себе.

«Який же офігенний сон!» – подумала Ніка, розслабилася і здригнулася у хвилях першого оргазму. Після шостого вона провалилася у справжній сон.

Вранці ніздрі залоскотав дух кави. Дівчина солодко потяглася у ліжку. От би й справді так добре в житті було, як наснилося. «Я вже готова й на чорта лисого, не те що мутанта – лиш би адекватний був!» Вона повела носом. Запах кави був справжнім. Ніка зірвалася, закуталася у простирадло та побігла босоніж на кухню. На столі парувала яєшня. Мускулистий хлопець зі шрамами на торсі пильнував, як з турки росла коричнева піна.

- О… Орест, - дівчина ковтнула повітря. - Ти… Ти справжній?
- Найсправжнісінький! - хлопець зняв каву з вогню, хвацько розлив по чашках. - Я не знайшов у тебе це… як його? Молоко. Тобі скільки цукру? Сідай за стіл, розкажи мені про Карлсона, будь ласка, хто така Астрід Ліндгрен і вампірюка – це добре чи погано?..

Двоє сиділи поруч за столом. Сонце сміялося до них з-за шибки. Кухня пахла кавою та ніжним пуп’янком любові, що ось-ось має розцвісти.

Кінець