Забуте вбивство - Агата Крісті
Погода була добра, і вона дуже тішилася своєю подорожжю. Оглянула кілька можливих будинків у Девонширі, але жоден її не задовольнив. Поспішати їй не було куди. Вона шукатиме далі. Вона навчилася читати поміж рядків сповнених ентузіазму повідомлень агентів із продажу нерухомого майна, й у такий спосіб уникла кількох даремних поїздок.
У вівторок увечері, десь через тиждень, коли її автомобіль їхав покрученою дорогою, що плавно спускалася з пагорба в Дилмаут, перетинаючи передмістя цього чарівного морського курорту, вона побачила дошку з оголошенням про продаж будинку, а між деревами промайнуло видиво невеличкої білої вікторіанської вілли.
Ґвенда здригнулася — у неї виникло відчуття, ніби вона впізнала щось давно їй знайоме. Це її будинок! Вона вже була переконана в цьому. У своїй уяві вона бачила садок, довгі вікна — вона не сумнівалася в тому, що цей будинок саме такий, який їй хочеться мати.
День уже хилився до вечора, коли вона зупинилася в готелі «Роял Кларенс» і поїхала до агентів із продажу нерухомості, про яких прочитала вранці на дошці з оголошенням.
Й ось тепер, діставши дозвіл оглянути будинок, вона стояла в довгій старовинній вітальні з двома заскленими дверима, що виходили на вимощену плитами терасу, за якою клапоть скелястого ґрунту, поцяткований низенькими розквітлими кущами, круто уривався до моріжка, який був нижче. Крізь дерева в кінці саду виднілося море.
Це мій будинок, подумала Ґвенда. Це наш дім. Я почуваюся вже так, ніби знаю кожен його куточок.
Двері відчинилися, й увійшла, шморгаючи носом, висока жінка із сумним виразом обличчя та нежиттю.
— Місіс Генґрейв? Я маю дозвіл від панів Ґелбрейта та Пендерлі. Боюся, я надто рано…
Місіс Генґрейв, прочистивши ніс, сумно промовила, що це не має жодного значення. Огляд будинку почався.
Атож, він був саме такий, як треба. Не дуже великий. Трохи старомодний, але вони з Джайлзом зможуть добудувати ще одну або дві ванні кімнати. Кухню можна буде модернізувати. На щастя, у ній уже була «Ага»[1]. Якщо, крім того, поставити нову зливальницю та сучасне обладнання…
Крізь усі плани й турботи Ґвенди тонко дзижчав голос місіс Генґрейв, яка розповідала подробиці останньої хвороби майора Генґрейва. Половина Ґвенди докладала всіх зусиль, щоб видобувати із себе принагідні звуки співчуття, симпатії та розуміння. Усі родичі місіс Генґрейв жили в Кенті — тож бідолашна вдова хотіла оселитися десь неподалік від них… Майор дуже любив Дилмаут, протягом багатьох років був секретарем місцевого гольф-клубу, але вона…
— Так… Звичайно… Який то був жах для вас… Цілком природно… Атож, притулки для літніх людей такі… Звісно… Вам ліпше..
А друга половина Ґвенди гарячково міркувала: «Тут, я думаю, треба буде поставити комод для білизни… Так. Подвійна кімната з видом на море — Джайлзу вона сподобається. А ось дуже затишна невеличка кімната, — Джайлз тут зможе перевдягатися. Ванна кімната — я сподіваюся, ванна тут облицьована червоним деревом — о, справді, так воно і є! Як мило — і вона стоїть у самому центрі кімнати! Я нічого не стану змінювати — тут усе нагадує про певний історичний період!»
Така величезна ванна!
Тут можна буде намалювати яблука. І човни з вітрилами… і качок. Можна буде створити враження, ніби ти в морі… А он ту темну задню кімнату ми перетворимо на дві по-справжньому сучасні ванні кімнати, які блищатимуть хромом і зеленою фарбою — труби можна буде прокласти над кухнею, а все інше залишити, як воно є…
— Плеврит, — сказала місіс Генґрейв. — Мені загрожує запалення легень…
— Це жахливо, — сказала Ґвенда. — А ви не маєте ще однієї спальні в кінці коридору?
Спальня там була, і саме така, якою Ґвенда її собі уявляла. Майже кругла, з еркерним вікном. Її треба буде оновити, звичайно. Вона була в цілком пристойному стані, але чому люди, схожі на місіс Генґрейв, так полюбляли фарбувати стіни в цей колір відтінку гірчиці з печивом?
Вони повернулися коридором назад. Ґвенда задоволено мурмотіла:
— Шість, ні, сім спалень, рахуючи маленьку й ту, що в мансарді.
Дошки тихо поскрипували в неї під ногами. Ґвенда вже почувалася так, ніби вона, а не місіс Генґрейв живе в цьому домі! Присутність місіс Генґрейв була тут явно недоречною — адже вона полюбляла фарбувати кімнати в колір гірчиці з печивом і прикрашати вітальню фризом із гліциніями. Ґвенда подивилася на аркуш паперу у своїй руці, на якому на машинці були надруковані відомості про будинок і ціна за нього, яку просив власник.
За останні кілька днів Ґвенда детально ознайомилася з цінами на будинки. Запрошувана сума не була великою — звісно, дім потребував певної модернізації — але навіть у цьому випадку… І вона також звернула увагу на слова: «Ціна може бути предметом обговорення». Мабуть, місіс Генґрейв надто прагнула виїхати до Кента й оселитися неподалік від родичів…
Вони почали спускатися сходами, коли Ґвенда несподівано відчула, як хвиля ірраціонального страху накотилася на неї. То було хворобливе відчуття, і воно зникло майже відразу по тому, як виникло. Проте воно наштовхнуло її на нову думку.
— А цей дім не належить до тих, які навідують привиди? — запитала вона.
Місіс Генґрейв, що була на крок попереду неї й дійшла у своїй розповіді до того моменту, коли здоров'я майора Генґрейва стало швидко погіршуватися, подивилася на неї з виразом ображеного подиву.
— Принаймні, мені про це нічого не відомо, місіс Рід. Невже вам хтось розповідав щось подібне?
— А самі ви нічого не відчували, нічого не бачили? Може, тут хтось помер?
Вона сама відчула недоречність свого запитання, але ця думка прийшла до неї на секунду або дві запізно. Адже майор Генґрейв…
— Мій чоловік помер у притулку Святої Моніки, — сухо відказала місіс Генґрейв.
— Так, звичайно. Ви мені це казали.
Місіс Генґрейв провадила тим самим крижаним тоном:
— У будинку, спорудженому десь років сто тому, безперечно, хтось помирав протягом періоду його існування. Проте міс Елворті, у якої мій любий чоловік придбав цей дім сім років тому, була в пречудовому стані здоров'я й до того ж мала намір виїхати за кордон й зайнятися там місіонерською працею, і вона не згадувала про якісь випадки недавніх смертей у своїй родині.
Ґвенда поквапилася заспокоїти ображену місіс Генґрейв. Вони знову повернулися до вітальні. То була затишна й чарівна кімната, у ній панувала саме
