Українська література » » Гордість і упередження і зомбі - Сет Грем-Сміт

Гордість і упередження і зомбі - Сет Грем-Сміт

---
Читаємо онлайн Гордість і упередження і зомбі - Сет Грем-Сміт
зваблювати протилежну стать умію куди краще за інших.

Решта вечора минула в здогадах про те, чи скоро містер Бінґлі складе візит у відповідь, а також у обговореннях, чи варто запросити його на обід.

Розділ 3

ТА ХОЧ ЯК НАПОЛЕГЛИВО вивідувала місіс Беннет у чоловіка, заручившись іще й підтримкою п’яти дочок, їм так і не вдалося почути бодай задовільний опис містера Бінґлі. Вони атакували батька, як лише вміли: нахабними запитаннями, хитрими припущеннями, далекими здогадами.

Але він ухилявся від усіх їхніх підступів, тож зрештою довелося обмежитися свідченнями сусідки, леді Лукас. У своїх оцінках та була якнайприхильнішою. Сер Вільям був у захваті від містера Бінґлі. Той виявився доволі молодим, навдивовижу пристойним і до того ж планував прийти на наступний бал у супроводі чималого товариства. На щось краще годі було сподіватися!

— Якби ж то я дожила до часу, коли побачу одну зі своїх дочок щасливою мешканкою Незерфілду, — сказала місіс Беннет своєму чоловікові, — а потім не менш вдало видала заміж і всіх інших, ні про що більше я б і не мріяла.

— А я буду щасливий, як усі п’ятеро переживуть ці лихі для Англії часи, — додав містер Беннет.

За кілька днів містер Бінґлі склав візит у відповідь, і понад десять хвилин вони з містером Беннетом просиділи в бібліотеці. Бінґлі сподівався, що йому випаде нагода зустрітися і з молодими леді, про чию красу та бойову майстерність він уже стільки чув. Але побачив він лише батька. Дівчатам пощастило більше, адже вони мали змогу споглядати за гостем із вікна нагорі: вони помітили, що той був у блакитному сюртуку, приїхав на вороному коні, а через плече в нього був перекинутий французький карабін — доволі екзотична, як на англійця, зброя. Але з того, як незграбно він із ним поводився, Елізабет зробила висновок, що стрілець із нього абиякий; та й в інших бойових мистецтвах він, вочевидь, майстерністю не вирізнявся.

Невдовзі надіслали й запрошення на обід, і місіс Беннет одразу взялася обирати страви, які б засвідчили її чималі господарські таланти. Та несподівана відповідь містера Бінґлі миттю зруйнувала всі їхні плани. Мовляв, через термінові справи він завтра мусить їхати до міста, а тому не зможе прийняти їхнє люб’язне запрошення і так далі, і таке інше. Місіс Беннет була прикро вражена. Вона ніяк не могла збагнути, які такі справи Бінґлі може мати в місті, адже він щойно приїхав до Гартфордширу. Її страхи трохи втихомирила леді Лукас, висловивши припущення, що до Лондона той поїхав лише для того, аби зібрати на бал більше товариство. А невдовзі надійшла і звістка, що на урочисте зібрання містер Бінґлі приїде з дванадцятьма леді та сімома джентльменами. Дівчата стривожилися такою численністю дам, але згодом заспокоїлися, довідавшись, що, замість дванадцяти, він привіз із Лондона лише шістьох — п’ятьох сестер і одну кузину. А коли товариство вже приїхало, виявилося, що разом їх тільки п’ятеро: містер Бінґлі, двоє його сестер, старша з яких приїхала з чоловіком, і ще один молодий пан.

Містер Бінґлі виявився чарівним, а поводився як справжній джентльмен; він мав приємний вираз обличчя і прості невимушені манери. Його сестри були елегантними й вельми світськими дамами, проте їхня бойова підготовка таки залишала бажати кращого. Його зять, містер Герст, заледве дотягував до дворянина, але його приятель, містер Дарсі, невдовзі привернув увагу всіх у залі своєю високою та елегантною поставою, вишуканими рисами, шляхетними лініями обличчя. А вже через п’ять хвилин після його появи всі шепотілися про те, що з часів падіння Кембриджа він начебто винищив понад тисячу нечестивих. Джентльмени одностайно визнали його гідним чоловіком, а леді заявили, що він значно вродливіший за містера Бінґлі. Тож попервах його всі розглядали з небувалим захватом. Але невдовзі, через огидні манери, популярність містера Дарсі пішла на спад, бо він виявився гордим і зверхнім, а догодити йому було вельми непросто.

Натомість містер Бінґлі досить швидко перезнайомився зі всіма головними особами на балу; був він жвавим і люб’язним, ішов до кожного танцю, засмутився, що вечір так рано добіг кінця, й нарешті заговорив про те, що невдовзі організує бал у себе в Незерфілді. І хоч мечем та мушкетом він володів далеко не так майстерно, як містер Дарсі, його люб’язність і чарівність свідчили самі за себе. Як разюче він відрізнявся від свого приятеля! Містер Дарсі виявився наймарнославнішою та найнеприємнішою особою на цілому світі, й усі сподівалися, що він ніколи більше до цього маєтку не завітає. І серед найрішучіших його недоброзичливців опинилася й місіс Беннет, чиє загальне несхвалення його поведінки переросло в особисту неприязнь після того, як той зневажливо поставився до однієї з її доньок.

Джентльменів було замало, тож Елізабет Беннет довелося два танці просидіти. І певний час неподалік од неї стояв містер Дарсі. Він був так близько, що вона почула його розмову з містером Бінґлі: той на кілька хвилин одійшов від танців, аби вмовити свого приятеля приєднатися.

— Та годі вам, Дарсі, — мовив він. — Ви просто мусите потанцювати. Нестерпно дивитися, як ви тут стовбичите.

— Про це не може бути й мови. Ви знаєте, що я ненавиджу танці, особливо коли не достатньо добре знаю свою даму. А в такому товаристві це було б геть неможливо. Ваших сестер уже запросили, і тепер у залі немає жодної леді, танець із якою не став би для мене справжнім покаранням.

— Слово честі! — вигукнув містер Бінґлі. — Дарсі, мені ще ніколи не доводилося бачити такого великого зібрання милих панянок, як нині. А деякі з них просто-таки чарівні.

— З єдиною вродливою тут дівчиною танцюєте ви, — заперечив містер Дарсі, позираючи на старшу міс Беннет.

— О, так! Я ще в житті не бачив такого чарівного створіння! Але одразу за вами сидить її сестра, теж вельми мила і, дозвольте зауважити, не менш приємна.

— Кого ви маєте на увазі? — і, обернувшись, містер Дарсі зиркнув на Елізабет, але, побачивши, що та на нього дивиться, відвів погляд та холодно продовжив: — Ніби непогана, але таки не достатньо вродлива, щоб порушити мій душевний спокій. До того ж зараз я не в настрої розважати панянок, якими погордували інші чоловіки.

Коли містер Дарсі відійшов, Елізабет відчула, як у жилах холоне кров. Іще ніхто не наважувався так її ображати. Кодекс воїнської честі вимагав відстояти свою гідність. Намагаючись не привертати нічиєї уваги, Елізабет потягнулася

Відгуки про книгу Гордість і упередження і зомбі - Сет Грем-Сміт (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: