( Не ) закохані - Наталія Косенко

— Гарна коса, — тільки й мовив Стас.

— Знаю… — ледь вичавила з себе.

Коса дійсно була гарною. Волосся — єдине у зовнішності, що не викликало ніяких нарікань. Навіть звичайний пшеничний колір не хотілося перефарбувати у більш яскравий.

Ви коли-небудь відчували тишу як щось матеріальне? Щось, що народжується посеред гамору і вʼязне в серцебитті двох людей, виокремлюючи їх серед інших?

Тиша була неминучою і такою несподіваною. Ясмін була готова заприсягтися, що її тіло забуло як дихати. В грудях запекло, коли звуки повернулися за столик разом зі щасливими одногрупниками.

Стас прибрав руки, прискіпливо глянув з-під лоба, відвернувся й ігнорував її останок ночі, як робив весь вечір, та попередні чотири роки до цього, от тільки тепер Ясмін усім єством відчувала, настільки напружене його тіло, бо дуже плече жодного разу ненароком не заділо більше її плеча.