Пастка для бабія - Валентина Бродська

Я мріяла працювати з цифрами. Мені подобалася бухгалтерія, а ще більше фінансовий аналіз та прогнозування. Я отримала диплом бакалавра економічного факультету університету ім. Т.Г. Шевченка. Далі навчалася в магістратурі в одному з вишів Швейцарії. Так-так, мій татко вважав, що це додасть мені престижу, коли я управлятиму однією з його харчових компаній. Але потім він вирішив, що я ще встигну напрацюватися і влаштував мені заручини.

У його партнера по бізнесу був син — гарний, вихований хлопець Івась, випускник Кембриджу, призер бальних танців і як виявилося, рідкісне падло, гуляка та мажор. Звісно, я про його темну сторону нічого не знала. Він навіть мені сподобався спочатку, особливо його скромні залицяння, манери та витонченість.

Ів, так він просив себе називати, завжди ніжно тримав мене за руку під час наших побачень і лише дозволяв собі легкий поцілунок в щічку, коли прощався зі мною біля мого дому. Компліменти, квіти, ресторани, опера, театри — я відчувала себе, мов у казці. Тож я вирішила не перечити батькам і погодилась на ці відносини і майбутній шлюб.

Я завжди себе пам'ятала чемною дівчинкою. І до знайомства з Івом не зустрічалася з жодним хлопцем. Мене виховували, як принцесу, і я слухняно чекала на свого принца.  Чи була я закохана? Можливо. Це були мої перші почуття. Я повірила в те, що вони матимуть продовження і все частіше фантазувала на цю тему.

Мій піщаний рожевий замок розвіявся за два місяці до весілля. Ів напився і нагероїнився, посадив в машину таких само обдовбаних друзів з повіями і ганяв вулицями Вінниці, поки не скоїв наїзд на двох школярок, що поверталися додому з другої зміни. 

На щастя діти вижили, але випадок поширився соціальними мережами і набув розголосу. Звісно татко Іва швидко щедро заплатив адмінам чатів, блогерам, медійникам і буря вщухла. Батькам постраждалих дітей купив по квартирі в новому житловому комплексі і оплатив лікування їхніх доньок.

Кримінальну справу звели нанівець. Начебто Ів був тверезий, а дівчатка самі вибігли в недозволеному місці під колеса його автівки. Та й свідки надали "потрібні" свідчення.

Особисто мені від усього цього було дуже боляче та гидко одночасно. Образ романтичного нареченого розлетівся на друзки. А мої люблячі батьки робили вигляд, що нічого страшного не трапилося і продовжували готуватися до весілля.