Таємниці дому пані Дорсет - Максиміліан Степовий
Сесілія грізно насупила брови, її обличчя спотворила гримаса ненависті до жінки перед нею. Нічого не кажучи, пані Дорсет повільно розвернулася й продовжила йти по дорозі. Її високий темний силует виглядав леть помітним за завісою дощу.
-Мені ніколи не знадобиться ваша підтримка, можете бути впевнені в цьому- кинула через плече пані Дорсет, не озираючись на іншу жінку, яка дивилася їй вслід, безсило опустивши руки- А от ви краще помоліться своєму Богові. Нехай він береже вашу власну донечку від лиха. А то цей світ такий жорстокий. Хто знає, можливо, й до вас колись повернеться те лихо, яке ви принесли в моє життя.
Холодно засміявшись, Сесілія залишила Елізу шоковано стояти посеред дороги. Слова таємничої та непередбачуваної пані Дорсет відлунювали в свідомості місіс Кастелор, передаючи цій жінці відчуття страху, апатії, горя й жорстокого непрощення, якими переповнена була душа Сесілії Дорсет. Ця жінка поступово відкривала в своїй душі двері до темної сутності, яка наполегливо кликала Сесілію в свої заспокійливі обійми, обіцяючи їй сповненя потаємних бажань. Задля власної доньки Сесілія була готова вже на все, що завгодно. Навіть й на угоду з самим Дияволом, якщо буде така потреба.
