Остання любов Асури Махараджа - Любомир Андрійович Дереш
— До дверей, — підтвердила вона, й Асура Махарадж, розплатившись із водієм трансцендентною вібрацією мантри «ШРІМ», допоміг їй вийти з авто.
— Ви завжди так розраховуєтесь? — спитала Даша.
— Вибачте, у мене ще немає місцевої готівки. Мені здається, смак райських планет, вкладений у цьому звукові, цінніший за жмені паперу, які у вас тут в ходу.
— Цей пан зі мною, — сказала Даша сонному консьєржу. — Він зараз буде повертатися, Мішель, допоможете йому відчинити двері?
— Так, так, мем, вибачте, вже так пізно, я трохи заспав, — поправляючи окуляри, проговорив консьєрж, старий вусатий чоловік, висохлий, мов струк гороху.
На п’ятому поверсі, стоячи на хіднику, що підводив до її помешкання, Асура Махарадж спостерігав, як Даша відшукує ключі у своїй сумочці і думав, що цей день — найпрекрасніший день у його житті. Він відчував, що Даша мала деяку непевність перед ним, то було природньо — адже вони щойно познайомились, хоч і мали вже нагоду пізнати одне одного за розмовою, за їжею, і в каретці швидкої допомоги.
— Міс Дашо, хоч ви й не дали відповіді на моє найсокровенніше запитання, я мушу сказати, що як науковець і як жива істота я отримав колосальну сатисфакцію. Мабуть, стан, в якому я зараз перебуваю, і називають екстазом. Та строга логічність подій, що виникли на шляху до вас, і, разом із тим, незбагненна краса кожної миті спілкування з вами підводять мене до нових, ще не бачених обріїв розуміння себе і світу. Мій інтелект святкує шлюб науки й духу, і це змушує мене вважати вас найпрекраснішою істотою в цілому Всесвіті. Пробачте, будь ласка, якщо рибний кашрут виявився не найкращою стравою для початку знайомства. Я покладаюсь на вашу милість і сподіваюсь, що це не стане перешкодою для нашої наступної зустрічі. Чи можу я розраховувати на побачення з вами завтра?
Даша опустила голову. Асура Махарадж зачаровано спостерігав, як її каштанове волосся каскадами спадає на складки одягу, і як рівно, як гладенько воно розсипається по плечах.
— Вибачте… вибачте, що не можу запросити вас до себе. Вам, мабуть, ніде заночувати…
— О, будь ласка, не турбуйтесь. Сон — це останнє, що я потребую зараз.
— Дякую, що допомогли мені. І дякую вам за сьогоднішній день… — Даша говорила це з паузами, наче підбирала слова. Якась дивна смиренність прозвучала в її голосі. — Щодо завтра… Приходьте завтра на сніданок. Скажете Мішелю, що ви у 54-ту, до Дарії Стефанівської. Восьма година ранку вас влаштує?
— Якнайбільше! Якнайбільше! — вихопилось у нього. Асура стримався і наказав собі поводитися більш делікатно. — Доброї вам ночі.
— І вам надобраніч, Асуро Махарадж. — Даша вклонила перед ним голову і причинила двері.
Екстаз. Це була пікова точка цього вечора, цієї ночі, всього його життя. Асура Махарадж боявся відпустити себе, аби не кинутись зараз бігти по коридору. Треба вийти на вулицю. Там прохолодно. Темрява і ніч освіжать його. Ф’юх. Він утер піт із чола.
Несамовито.
Направду, відбувалося щось несамовите.
***
Асура Махарадж відчував: ніч кличе його. Безстрашний і веселий, наспівуючи «Адонаї, Елохім, Ель Шаддай», він прямував уперед. Нічні ліхтарі, що підсвічували старі голландські стіни бруклінських загорож, були йому супутниками по найбезлюдніших закутках району. Врешті, вийшовши в ожвавлені квартали, заповнені китайськими ресторанчиками та магазинами з медіапродукцією, Асура Махарадж спіймав таксі й сказав водієві:
— На оглядовий майданчик.
— Сер, — озвався водій з бандитською пикою і нетиповим для американців твердим акцентом, — зараз уже давно за північ. Усі оглядові майданчики зачинено.
— Тоді на міст.
— На Бруклінський міст?
— Так, на Бруклінський міст. ШРІМ!
І таксі, стираючи скати і здіймаючи пил, рвонуло вперед.
***
У таксі, розглядаючись, він помітив підсвічений годинник. Була вже друга ночі. На Паталі, на відміну від Землі, час не відчувався так загрозливо. Підземні небеса захищали жителів нижніх світів від чергування дня й ночі, чим давали можливість насолоджуватися розкішшю практично цілодобово. Той самий ефект колеги Асури Махараджа потім випробували на Землі, тут, у Лас-Вегасі, зробивши затемнені вікна у казино. Як і слід було очікувати, психологічний ефект був карколомним. Асура Махарадж задумався, яке могло бути призначення у такого гострого вираження ходу часу. Казали, людське життя надзвичайно коротке — не порівняти з життям наґів. Можливо, була якась природня синергія у тому, щоб відчувати плин часу, знаючи, що його мало? Адже ті миті спілкування з Дашею — вони сяяли коштовно якраз тому, що були такі рідкісні. У чому ж тоді цінність людської форми?
На це запитання відповіді він ще не мав, але ентузіазм, який підіймався у ньому з приближенням світанку, свідчив: скоро, скоро він усе дізнається.
***
— Зупиніть тут, — сказав він посеред мосту.
— Але ж, сер, тут проїжджа частина! Звідси вас не забере жодне авто!
— То нічого, я повертатимусь у місто пішки. Сьогодні я повний сил! — відповів він. І то була правда. Легкий хміль від вина давно вже розвіявся, й Асура Махарадж із насолодою ковтнув нічного повітря. Поривчастий вітер доносив запахи океану.
— Сер, ви впевнені? — перепитав водій.
— Безумовно. ШРІМ!
— Як скажете, сер, — збайдужіло відповів йому водій і, давши газу, залишив його самого.
Чудово. Він і ніч.
Над Брукліном підіймався місяць.
Хороше місце, щоб трохи провітритись і як слід подумати. Його чуття дещо втихомирились, і в Асурі пробудився його інтелект науковця й філософа.
***
Своє наукове відкриття він зробив, як то трапилося з мільйонами інших великих відкриттів, випадково. На той час він був молодшим науковим співробітником відділу маніпуляцій і фальсифікації їх науково-дослідного інституту. Ішов 5106-й рік (за літочисленням нижніх світів) так званої холодної війни між верхніми та нижніми планетними системами. Відколи Земля була оголошена нейтральною смугою, всі відомості про військову присутність демонічних і напівбожественних сил на Землі було засекречено. Відкриті конфлікти, з численними жертвами і масовим кровопролиттям, було припинено. Жінки та діти зітхнули з полегшенням, а чоловіків було демобілізовано. Для Патали наступив період затишшя.
Однак у палацах Бгоґаваті, столиці Патали, продовжувала кипіти бурхлива діяльність. Його Світлість Васука Третій видав наказ про створення таємної комісії з питань гуманітарної політики на планетах середнього рівня, і найкрупніші науково-дослідні інститути
