Зоряні Війни : Еніка Скайвокер ( Відновленя ) - Bogdana reider

— Майстре Кенобі, ваші звинувачення є безпідставними, — спокійно відповів Дуку, його голос був впевнений, але його очі натякали на внутрішній неспокій. Обі-Ван не впав на провокацію. Він знав, що Дуку був досвідченим дуелістом та майстром обману.

— Ваші дії та дії Сепаратистів говорять самі за себе, графе. Я вимагаю вашої капітуляції, щоб ми могли розв'язати це мирно. Дуку зітхнув, але його постать залишалася непохитною. Він посміхнувся, холодно і виміряно.

— Мирно, кажете? Вибачте, майстре Кенобі, але я вважаю, що ваші наміри не настільки чесні, як ви стверджуєте, — сказав він, злегка нахиливши голову. В його очах майнула іскра виклику. Обі-Ван відчув, як напруга зростає. Він знав, що Дуку не здасться без бою. Раптом, з боку одного з клонів пролунав постріл, і вся ситуація вибухнула в хаосі. Світлові мечі запалали, і бій розпочався.

Дуку, демонструючи свою надзвичайну майстерність, відбивав атаки Обі-Вана. Кожен їхній рух був продуманим і точним. Обі-Ван розумів, що це буде нелегкий бій, але йому допомагали Квинлан та Шейл, які вступили в бій з іншими сепаратистами. Асока, яка прокинулася від шуму, швидко зрозуміла, що відбувається, і приєдналася до бою. Її молоде, але вправне володіння двома мечами було значною перевагою. Вона швидко пробиралася через поля бою, допомагаючи клонам і нейтралізуючи ворогів. Еніка, хоч і не брала участь у бою, стежила за всім з безпечної відстані, готова допомогти медичною допомогою, якщо це буде потрібно. Вона знала, що її головне завдання — забезпечити безпеку тих, кого вона любить. Бій тривав, і здавалося, що сили джедаїв і клонів починали переважати. Дуку відчував, що ситуація стає безнадійною. Його погляд впав на Асоку, яка відважно боролася поруч з Обі-Ваном. Він зрозумів, що вона є слабкою ланкою, яку можна використати. Здійснивши швидкий маневр, Дуку спрямував свій меч на Асоку, намагаючись відвернути Обі-Вана. Обі-Ван помітив цей хід і, не вагаючись, кинувся на допомогу своєму падавану, блокуючи атаку Дуку своїм мечем.

— Ти не зможеш нашкодити їй, Дуку, — твердо сказав Обі-Ван, відчуваючи, як гнів і рішучість наповнюють його. Дуку відступив, але його погляд залишався холодним і розрахунковим.

— Це ще не кінець, майстре Кенобі, — сказав він, відступаючи в тінь. — Ми ще зустрінемося. З цими словами Дуку зник у нічній темряві, залишивши поле бою. Асока схопилася на ноги, вдячна своєму майстрові за порятунок.

— Дякую, майстре, — сказала вона, важко дихаючи. — Я не знаю, що б я робила без вас. Обі-Ван усміхнувся, поклавши руку на її плече.

— Ми команда, Асока. І ми завжди будемо підтримувати одне одного. Бій завершився, і команда джедаїв разом з клонами почала збиратися. Вони знали, що ця битва була лише початком. Їм ще належало багато зробити, щоб зупинити загрозу Сепаратистів і зберегти мир у галактиці.

Еніка підійшла до Обі-Вана, обіймаючи його.

— Ти був чудовий, мій коханий, — сказала вона, дивлячись йому в очі. — Ми всі були. Обі-Ван усміхнувся, відчуваючи тепло і спокій у її обіймах.

— Ми разом подолаємо будь-які труднощі, — відповів він. — І я впевнений, що попереду нас чекає перемога. Команда джедаїв повернулася до свого шатла, знаючи, що їхня місія продовжується. Вони мали ще багато зробити, але разом вони були непереможні. Світло їхніх сердець було сильніше за будь-яку темряву, і вони були готові боротися за майбутнє галактики.

— І можете зробити так що цього разу Дуку не втік з під стражами.Промовив Кіт Фісто  дивлячись на двох  джедаїв

— Ми зробимо все можливе, майстру Фісто, — відповів Обі-Ван, схильний до серйозності. — Цей раз ми не дамо йому втекти. Квай-Гон, підтримавши погляд Обі-Вана, кивнув.

— Ми зрозуміли, майстру Фісто. Ми не допустимо жодних помилок.

Йода поглянув на обох джедаїв, його мудрі очі світилися визнанням.

— Віра в вас велика у мене, — промовив він. — Ідіть, і нехай Сила буде з вами.

З завершенням засідання, Обі-Ван і Гай покинули раду, готуючись до своєї місії на Утапау. Вони знали, що це може бути вирішальним боєм у війні, і вони були готові зробити все, щоб забезпечити перемогу.Квай-Гон Джинн, завжди уважний до деталей, помітив, що Еніка виглядала блідою, і його занепокоєння відразу передалося Обі-Вану. Він обернувся до Квай-Гона, обличчя якого відображало турботу.

— Як що чесно я теж турбуюсь за неї Бент каже що вона може народити раніше  весь це стрес останнім часом 

— Ти теж виглядаєш не добре мій колишній падаван  Обі-Ван глибоко зітхнув, розуміючи, що його обов’язки як джедая та батька накладають на нього великий тягар. Він розумів, що у цій місії може бути багато небезпек, але думки про Еніку та їхнє майбутнє дитя завжди були в його серці.

— Я знаю, що ця місія важлива, але я не можу ігнорувати те, що відбувається вдома, — відповів він, дивлячись у вікно, де зірки мерехтіли в темряві космосу. — Еніка потребує мене, і я повинен бути впевненим, що вона в безпеці. Квай-Гон, завжди мудрий та знаючі , поклав руку на плече Обі-Вана.

— Ти не один у цьому, Обі-Ван. Я буду поруч, щоб допомогти тобі. Вір у Силу, і вона направить тебе у правильному напрямку. Обі-Ван кивнув, вдячний за підтримку свого колишнього майстра. Вони продовжили готуватися до місії, але думки про Еніку не покидали його. Він знав, що повинен зосередитися на своїх обов’язках, але водночас його серце залишалося з нею. Коли настав час вирушити на Утапау, Обі-Ван та Квай-Гон зайняли свої місця на кораблі. По дорозі вони обговорювали можливі стратегії, але Обі-Ван не міг позбутися відчуття тривоги.

— Ми повинні бути готові до всього, — сказав він, зосереджуючись на своїх думках. — Дуку не здасться без бою, і я не можу дозволити йому втекти знову.

— Я з тобою, — відповів Квай-Гон. — Ми працюватимемо разом, як завжди. І якщо виникне небезпека, ми зможемо захистити один одного. Коли вони нарешті прибули на Утапау, Обі-Ван відчув, як його серце прискорилося. Вони вийшли з корабля, готові до бою. Земля була спекотною, і повітря було наповнене напруженням.