Хапай, або втікай - Олександра Малінкова

     Та на мій подив… Ну добре, на моє розчарування, він лише вдало перекусив нитку з цінником, після чого знову зазирнув в очі.

— Гарно пахнеш! - прошепотів, змусивши мене одразу почервоніти.

— Може нарешті відпустиш мене? - пропищала я.

— Звичайно! - знову ця його самовдоволена усмішка.

      Тео стримав слово, відпустив мене, а мені на мить здалося, що я знову маю вчитися ходити. Наче після невагомості, заново звикаю до твердої землі.

     А ось хто слідкував за нами не кліпаючи, так це Лорена. Аж щелепу стиснула. Може ще й в додачу, Аліса вже встигла їй повідомити, хто ж буде дружкою замість неї. Скільки там мені залишилося жити, доки мене ще не втопили у цьому морі…?

     Та ще й так не зручно з етикеткою вийшло. Я так поспішала якнайшвидше одягнутися, і геть прогавила, що не позбулася цінника на сукні. От же ж дурепа! 

___________

Історія поступово набирає обертів! Як Вам гаряченьке продовження? Фантазія Аліси, то окремий вид мистецтва, найцікавіше  ще попереду... Наступне оновлення о 7 годині ранку.