Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде - Вікторія Ковзун

Я ж завжди так вірила в диво… я завжди так вірила в казку… І зараз буду! Такій дрібничці, як ця, не похитнути мого внутрішнього світу, тих виплеканих ідеалів та надій!

Так, прирік. Так, покидьок. Так, обірвав мою єдину ниточку з батьками.

Ну, так і що?! Досить чекати дива, сподіватися, що втрутиться фея! Бо відтепер – я сама собі фея. Я виборю собі щастя сама. Я створю собі казку сама.

«Селестійці поткнулися у саме його зміїне кодло – а я так не буду. Бо я – селестійська принцеса, законна спадкоємиця корони, можливо, єдиний нащадок славетного роду. Я можу вийти у світ, розказати правду – і тиран Конрад ІІІ зламається під натиском світу. Бо відтепер я готова боротись. Бо відтепер я буду боротись!» – такі думки полонили мене, коли ми вертались назад.

І заїхали ми у знайомий ліс, і під’їхали до самого табору… Аж раптом Піт завмер.

– Стоп. Ти це чуєш?  – сказав він і насторожено прислухався. По тому повільно промовив: – Чому так тихо?

А з табору не долинало ні звуку.