Дорога - Лариса Бондарчук

- Агов, що за зупинка? Чому не копаєш, драконяча морда? - загукав Брад ліниво.

Ми знову мовчки запрацювали лопатами. 

Черговий раз моя лопата вдарилась об щось залізне, і ми з драконом почали витягувати з ями великий меч, піхви якого згнили від часу, але сам він зберігся досить непогано.

- Я згодний, - прошепотів мені Бертліз, обчищаючи лезо меча від бруду. - Зараз!

Я сконцентрувався. Моя формула слова спрацювала бездоганно. Я зняв пута і з ніг дракона, і з його крил, які уявлялися мені міцно прив'язаними до спини великого червоного ящера. Тільки в силу цього слова я вклав не свою злість і ненависть, а співчуття до дракона, який ще досі не зрозумів, що є головним у житті, і віен ще досі шукає свій сенс, любов, дружбу...

- Є, - прошепотів я драконові.

І тут Бертліз став змінюватися. Він виріс на очах, нагромадився наді мною червоним гігантським ящером, котрий, розвернувшись у бік наших наглядачів, дихнув вогняним струменем. Там, де сиділи Сопун з Брадом, лишилося лише згарище. Полонені покидали лопати і стали, не знаючи, що робити. Один із них кинувся бігти в гущавину, але впав, заплутавшись у власних невидимих путах. Дракон повернув голову в бік полонених і змахнув крилами.

- Ні, Бертлізе, ні! - закричав я. - Ми ж домовилися! Не чіпай їх! Ти обіцяв допомогти!

Здавалося, дракон сумнівається. От-от із його пащі вирветься полум'я і знищить усе навколо. Але потім він почав зменшуватися в розмірах, і перед нами постав високий чоловік із золотими очима.

- Так, я обіцяв, - сказав він, - а дракони сім'ї Правінусів завжди дотримуються свого слова! Як бачиш, малий, у нас теж є непорушні закони.

Я вдячно кивнув і побіг до полонених, допоміг кожному зняти пута. Ті дивилися на мене вражено і трошки боязко, ніхто не хотів мати справу з магією слова.

Ми домовилися під'їхати до табору розбійників і зненацька напасти на тих, хто там лишився. Дракон забрав собі меч, який ми знайшли у ямі, він був у непоганому стані. Коли всі наші пригоди лишилися позаду, а розбійники, міцно зв'язані, лежали на возі, я кинувся до клітки. Серед брудного ганчір'я, розкинувши руки, лежав антипко Сувій. Він був мертвий.
________________________
*Вухналь - спеціальний цвях, яким прибивають підкову до кінського копита.