Українська народна сатира і гумор - Автор невідомий

А тебе, людожере, спіткало лихо. Як води з моря не випити, Як вітру в полі не спинити, — Так і нас, партизанів, хоч сказися, Не здолати тобі, не розвіяти. Бо ми — месники народні, Захисники благородні. І не злякають нас ні машини твої, ні Ганки, Бо є для них партизанські приманки. Самі їх готуєм, Непрошених гостей частуєм. Їдуть «гості» на машинах І вибухають на партизанських мінах. Всім їм отут Надходить капут. Бо вояки твої, арійці, Не заслуговують на наші гостинці. А ще потішили нас, партизанів, твої лі гуни: Над лісами гасали, Бомби з «юнкерсів» скидали, І бомби, і батальйонні міни Кожної днини. Є великі втрати, — Бодай не збрехати: У нашої баби Насті Дві курки вбито зозулясті; Біля дірявого моста Приблудній корові відбито хвоста; Наведено жах На болотяних жаб. Хоч вір, хоч ні, А так було усі дні. Кобиляча ти голова — Не розум у ній, а трава. Всесвітній ти телепень, Дурний, як пень. Чухай тепер свої вуха ослячі та приказуй: «Коли б то знаття, Що буде таке биття, — Заклявся б іти сюди На все життя»... НАД РІЧКОЮ, БЕРЕЖКОМ
Над річкою, бережком Ішов Гітлер з батіжком. Гей, гей! З Дону додому. За плечима торбина Ще й латана свитина. Гей, гей! Що, довоювавсь? Стій же, Гітлер, постривай, Шляху в людей попитай. Гей, гей! Чи не заблудивсь. Мені шляху не питать, Прямо в Берлін мандрувать. Гей, гей! Долю доганять. ОЙ, НЕ ХОДИ, ФРИЦЮ
Ой не ходи, фрицю, На нашу границю, Бо скрутимо, враже Тобі потилицю. / двічі Не дамо, фашисте, Ні їсти, ні пити, Будемо, фашисте, Тебе всюди бити. І двічі Не пустим фашиста До своєї хати. Будеш ти, фашисте, Будеш утікати. / двічі Не втечеш, фашисте, Із нашого краю. Круки твої очі Тут повипивають. /двічі ТЕЧЕ РІЧКА НЕВЕЛИЧКА