Українська література » » Позичене обличчя - Петер Аддамс

Позичене обличчя - Петер Аддамс

---
Читаємо онлайн Позичене обличчя - Петер Аддамс
вигляду.

— Що ви! Що ви! — він замахав руками, білими від борошна. — Вбивство приховати! Навпаки, я маю чудовий доказ. Наш герой, якого так домагалися три сестрички, кілька днів тому п'яний, мов чіп, розповідав комусь, що Скрогг одурив його, приховавши велику суму, котру був йому винен. При цьому наш герой бавився ножем і багатозначно натякав, що, незважаючи на це, одержить усе йому належне. Навіть коли йому доведеться вирізьбити на могилі Скроггів ще чотири ймення. А експертиза показала, що хтось ударив Енн по голові тупим предметом; можливо, то був дужий чоловічий кулак. Правда, вона могла сама на щось наткнутися…

О'Брайн витяг з горщика новий кавалок тіста, поклав перед собою на столі й посипав борошном.

— Якщо я правильно зрозумів, — обережно сказав Девітт, — ви підозрюєте Фіннігена. Його вже допитали?

— Ще ні, — інспектор посмоктав сигару. — Але скажу вам, що тепер, коли в справі почав фігурувати героїн, нам треба діяти обачніше, куди обачніше, ніж досі. Хоч між нами й Америкою лежить океан, методи тамтешніх гангстерів починають застосовувати і в такій відсталій країні, як наша. Так, так, погана історія з Енн, але є в ній і гарна сторона. Нарешті ми покінчимо з гангстеризмом! У всякому разі в межах нашого славного містечка.

— А якщо Фінніген має незаперечне алібі?

— Виключено! — О'Брайн розплескав повидло на рівненько порізаних шматках тіста. — Тут, у Кілдарі, навряд чи можна щось приховати. Мені вже відомо, кого той хвацький Фінніген обрав свідками своєї непричетності. Я можу з ними поговорити і приперти їх до стіни. Справедливості, любий Девітте, треба допомогти хитрістю. Де ж це моя Мілдред загаялась? Їй потрібно щонайменше півгодини, щоб купити десять грамів прянощів!

— Отже, ви заарештуєте хлопця?

— Ви жартівник. — О'Брайн вийняв з рота сигару й засміявся. — Чого доброго, ви ще дійдете висновку, що я хочу звалити на Фіннігена вбивство Енн, щоб прикрити справжнього злочинця.

— А чом би й ні?

— Ви людина розумна, от і здогадуйтесь самі!

— Постараюсь.

Інспектор, не знімаючи фартуха, провів Девітта в коридор.

— Оскільки рано чи пізно ви про це дізнаєтесь, — сказав О'Брайн, тримаючи руку Девітта у своїй, — я скажу сам. Коли дім Скроггів спорожніє, бо Лайн піде слідом за Енн, а Гайлен — за Лайн, а за донечками — стара мати, моя дружина успадкує левову частку майна Скроггів. Вона теж уроджена Скрогг.

Гладке обличчя інспектора аж сяяло від задоволення.

— Дякую за відвертість, О'Брайне. Я належно оцінюю її. — Девітт вивільнив свою руку з липучої руки інспектора. Якусь мить він розмірковував, потім сказав: — Однаково, відправите ви Фіннігена на шибеницю чи ні, навряд чи щось докорінно зміниться в Кілдарі…

— Чому ж ви хочете спіймати вбивцю Енн?

— Щоб її доля не спіткала Лайн, — відповів Девітт. — Я далеко не такий оптиміст, як ви, інспекторе.

Біля магазину письмового приладдя Девітт зупинився і купив дюжину листівок з кілдарськими краєвидами.

Проходячи повз церкву, Девітт почув органну музику і спів. Зайшов усередину, озирнувся довкола. Священик правив месу. Присутніх було чоловік десять, переважно старі, вбрані у чорне жінки.

Девітт сів на задню лаву, дістав з кишені листівки, поклав перед собою на пюпітр для молитовника і почав розглядати. Тихі вулиці містечка, руїни міського муру, пам'ятник на базарній площі, церква, де він сидів, готель Скроггів «Блідий місяць» — все це були для нього лаштунки, і перед ними рухався натовп мімів, жести яких він хотів збагнути… От хоч би той гробар О'Гвінн з букетом червоних троянд, проколи на телячих шкурах у Сліма Джойса, сумнівна щирість О'Брайна і його натяки на Фіннігена… Що приховується за цим, які наміри, мотиви, міркування керують діями цих людей?

Орган і спів змовкли. Девітт зібрав листівки і вийшов з церкви. Надворі він глянув через мур на цвинтар.

Навколо церкви стояли ветхі, запліснявілі надгробки.

Девітт думав про листівку, на якій був зображений готель Скроггів. Знімок зроблено з моря: сірий будинок височів між чорними скелями, що скидалися на первісний тварин чи казкові потвори.


РОЗДІЛ ШОСТИЙ

Наступного дня у вокзальному ресторані Дроеди Девітт зустрівся з Альбертом Клаггом, власником агентства «Меркурій», і двома його співробітниками. Клагг мав кругле обличчя з рум'яними, мов яблука, щоками.

Очі дивилися з-під окулярів так щиро, що найнедовірливіші люди звіряли йому свої таємниці, не здогадуючись, що саме на їхній відвертості він заробляє собі на прожиток.

Вродлива Стелла Уоррен (вона сиділа ліворуч Клагга) була студенткою юридичного факультету і підробляла, збираючи інформацію для агентства.

Праворуч Клагга сиділа місіс Ейн у чорному капелюшку, на крисах якого прикріплено щось схоже на ластівку. Кощаве обличчя з тонкими, міцно стуленими устами свідчило про вдачу недоброзичливу й педантичну. Жінки, нашіптуючи їй найсвятіші плітки, і гадки не мали, що Ейн використовувала почуте проти них самих. Вона була жовчна, злостива та боягузлива, проте Клагг вважав її своєю правою рукою.

Коли Девітт сів біля неї, Ейн, оглянувши його, мовила:

— Ви дуже втомлені, сер. Є вже гори трупів чи танець тільки починається?

— Тільки починається, — засміявся Девітт.

— Бачте, — зауважив Клагг, — ми прибули одразу, хоч…

— … хоч мали безліч інших доручень, — перервала Стелла. — Отже, в чому там справа, Патріку?

Вона була єдиною людиною, що дозволяла собі називати Девітта на ім'я. Подейкували, ніби вони зійшлися надто близько, але це була брехня. Стелла кохала інженера, який працював у Канаді, і незабаром вони мали одружитися.

— У цьому мальовничому містечку, — Девітт порозкладав на столі свої листівки, — вбито молоду жінку, і я дуже побоююсь, що це буде не єдина жертва. Можливо, в ці хвилини, коли ми сидимо тут за чашкою кави і радимося, десь за одною з оцих стін, — він показав на листівки — причаївся вбивця, що вже виробив план нового вбивства.

Відгуки про книгу Позичене обличчя - Петер Аддамс (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: