Завоюй мене - Стефанія Лін

— Не удавай з себе невинність, Сабріно. Можу вирішити, що разом з крамницею і тебе на рік собі взяв. Давлюся повітрям. Очі на грудній клітці Марка зупинилися, не рухаються. Слова набатом у скронях вистукують. — Я не… — Думай, — різко додає, пальцями за підборіддя хапає та змушує на себе дивитися. — Не пропонуй того, що не зможеш дати. Інакше одного разу шкодуватимеш, що взагалі рота відкрила. Я можу не зупинитися, навіть, коли благатимеш. — Але ж ви самі… — бурмочу одними губами. — Поцілували. Я нічого не пропонувала… Не просто так, вірно? — здогадуюся.