Спартак - Джованьйолі Рафаелло

Після ряду перемог над римськими військами в 132 р. Евн зазнав поразки. Був узятий в полон і помер у тюрмі.

Евріпід (480–406 pp. до нашої ери) — великий старогрецький письменник, автор трагедій "Іфігенія", "Медея", "Іпполіт", "Троянки", "Єлена" та ін.

Еділ — виборна службова особа в стародавньому Римі. Спочатку еділи були помічниками народних трибунів, потім на них були покладені поліцейські обов'язки, завідування міським благоустроєм, ринками, боротьба з пожежами, влаштування громадських ігор.

Екседра — вітальня в римському будинку.

Елізіум — за віруваннями стародавніх греків і римлян, місце блаженства, де після смерті перебували душі померлих героїв і доброчесних людей.

Епікур (341–270 pp. до нашої ери) — грецький філософ-матеріаліст, послідовник Демокріта. Він вважав, що створили світ не боги, а вічний рух матерії, з'єднання її найдрібніших часток. Життя людини кінчається з смертю тіла, ніякого потойбічного життя немає. Щастя полягає в досягненні душевної ясності і спокою, у звільненні від душевних страждань. Епікур вважав, що філософ не повинен брати участі в громадському житті. З численних творів Епікура до нас дійшли тільки уривки його основної праці "Про природу". Послідовник Епікура поет Лукрецій виклав його філософію у своєму творі "Про природу речей".

Епірот — уродженець Епіру, однієї з областей стародавньої Греції.

Ереб — за грецькими віруваннями, найпохмуріша частина підземного царства.

Еріннії — за старогрецькими віруваннями, богині помсти; у римлян — Фурії.

Ескулап — за старогрецькими віруваннями, бог лікарського мистецтва.

Есхіл (525–456 pp. до нашої ери) — один з трьох великих старогрецьких трагіків (два інших — Евріпід і Софокл). Написав близько 80творів, з яких до нас дійшло тільки 7 трагедій: "Прикутий Прометей", "Агамемнон", "Евменіди", "Перси" та ін. Есхіл першим почав писати трагедії, і його прозвали "батьком трагедії". Зміст для своїх трагедій Есхіл звичайно запозичував із стародавніх міфів.

Ефіоп — уродженець Ефіопії — країни в Африці, на південь від Єгипту.

Іди — у римлян тринадцятий або п'ятнадцятий день місяця.

Іллірійці — жителі Іллірії — області на північно-східному березі Адріатичного моря. У II ст. до нашої ери Іллірія стала римською провінцією.

Імператор — титул, який полководець одержував або від солдатів після перемоги над ворогом (з VI ст. до н. е.), або від Сенату. Імператор одержував право на тріумф. Цезарю титул цей був даний Сенатом довічно. Згодом офіціально імператором почали називати главу римської держави.

Італійські війни — війни Риму з іншими областями Італії, внаслідок яких Рим у III ст. до нашої ери об'єднав під своєю владою всю Італію.

Календи — у римлян назва першого дня кожного місяця.

Камілл Марк Фурій — римський полководець і диктатор. У IV ст. до нашої ери прославився у війні з галлами. За свої заслуги одержав кілька тріумфів і титул другого засновника Рима.

Капітолій — фортеця на Капітолійському горбі в стародавньому Римі. У ній був храм Юпітера.

Карфаген — держава в Африці, заснована фінікійцями. Вона знаходилася на місці сучасних Тунісу і Алжіру. Столицею її було місто Карфаген. Карфаген вів жорстокі війни з Римом, так звані Пунічні війни, що закінчилися зруйнуванням Карфагена римським полководцем Сціпіоном Африканським у 146 р. до нашої ери.

Кастор — один з двох міфічних братів-близнят, синів грецького бога Зевса (Кастор і Поллукс), які були відомі своєю дружбою.

Катапульта — метальна машина у стародавніх народів, якою кидали у ворога каміння і стріли, прості або запалювальні.

Катіліна — римський політичний діяч, який жив у І ст. до нашої ери. Відомий змовою проти консулів і Сенату. Катіліна розраховував захопити владу з допомогою народних мас. У програму Катіліни входила ліквідація боргів, що привело на його бік багатьох збіднілих аристократів. В 63 р. до нашої ери змова Катіліни була розкрита Ціцероном. Катіліна загинув під час битви з висланими проти нього військами.

Катон Молодший (95–46 pp. до нашої ери) — правнук Катона Старшого. Належав до республіканської партії, яка боролася проти Юлія Цезаря. Після того як республіканські війська були розбиті, Катон покінчив самогубством, не бажаючи бачити падіння республіки.

Катон Старший (237–149 pp. до нашої ери) — римський діяч і письменник. Відомий як людина непідкупної чесності і строгих правил. Будучи цензором, усіма засобами боровся проти розкошів, якими оточували себе знатні римляни. Був непримиренним ворогом Карфагена. Всі свої промови в Сенаті він закінчував словами: "Карфаген повинен бути зруйнований".

Квадрантарія (від квадрант — мідна монета) — жінка, яка продавалася за квадрант. Це прізвисько, за словами Ціцерона, дали римські матрони Клодії за її розпусту.

Квестори — службові особи в стародавньому Римі. Одні з них завідували державною казною у Римі, інші супроводжували полководця в поході і завідували військовою казною.

Квіріти — так називали у стародавньому Римі повноправних громадян (слово "квіріти" означає сини Квіріна, бога, якого вважали засновником Рима).

Кібела — богиня, яку шанували в Малій Азії, Греції і Римі, як матір усього живого, "велику матір".

Кімври — народ германського племені, який жив спочатку на берегах Північного моря. Кімври з'явилися вперше у східних Альпах у 113 р. до нашої ери. Вони розбили римлян, проникли в Галлію, в Іберію (Іспанію), скрізь успішно боролися з римлянами і разом із спорідненим племенем тевтонів вдерлися в Італію, але тут були розгромлені Марієм у 101 р.

Кіпріда — прізвисько грецької богині любові Афродіти (римська Венера), яке виникло від острова Кіпру, що вважався місцем її перебування.

Кір (558–529 pp. до нашої ери) — цар Персії. Засновник староперсидського царства. Підкорив Вавілон, Мідію, Лідію і багато держав малоазіатських греків.

Клепсидра — водяний годинник, зроблений на зразок піскового; ним користувалися в старі часи.

Клієнт — див. патрон.

Когорта — в римській армії загін війська з 500 чоловік. Десять когорт складали легіон.

Коміції — народні збори в стародавньому Римі, що обговорювали нові закони і обирали службових осіб.

Консул — вища службова особа в Римській республіці. Звичайно обирали двох консулів, спочатку виключно з патриціїв, на один рік. Політична і військова влада консула відповідала царській, але згодом була обмежена.

Контубернал — ад'ютант, ординарець.

Красс Марк Ліціній (115— 53 pp. до нашої ери) — римський політичний діяч. Був прибічником Сулли, нажив величезні достатки грабунком майна страчених і висланих при Суллі громадян. У 71 р. йому, вдалося придушити повстання Спартака. Двічі обирався в консули. В 60 р. утворив з Помпеєм і— Цезарем перший тріумвірат (політичний союз трьох осіб) з метою захопити і розділити між собою державну владу. В 53 р. був убитий в Азії під час походу проти парфян. Збереглися перекази, що парфянський цар наказав відрубати голову Крассові і налити йому в рот розплавленого золота. "Наситися, — сказав він, — цим металом, до якого ти був такий жадібний при житті".

Курія — в Римі, починаючи з епохи царів, усі патриції ділилися на розряди, або курії; кожні десять родів складали курію. Всього було ЗО курій. По куріях громадяни подавали голоси у народних зборах, кожна курія поставляла війську певну кількість піхотинців і вершників. Курією називалася також будівля, де відбувалися засідання Сенату.

Курульне крісло — почесне крісло у стародавніх римлян, на якому сиділи спочатку цар, а потім вищі службові особи.

Ланіста — учитель гладіаторів, а також власник школи гладіаторів.

Лари — римляни вірили, що душа людини не вмирає разом з тілом, а продовжує жити в домі, беручи участь у долі родини. Ці душі померлих предків називалися ларами, або манами, а також пенатами (тому що вони жили у внутрішній частині дому, по-латині "пенетралія"), Л ари вважалися покровителями родини. Під час важливих подій у житті родини (при народженні дитини, під час весілля, при від'їзді або поверненні з мандрівки) ларам приносили жертву. Не тільки кожна родина, але й кожна місцевість мала свого лара. На перехрестях стояли невеликі святилища, присвячені ларам.

Латіклава — тога білого кольору з пурпурною смугою — одяг римських сенаторів.

Лацій — область усередині Італії, населена латинянами. Рим спочатку був одним з міст Лація, але в IV ст. до нашої ери підкорив собі всю область.

Легіон — найбільша одиниця війська в стародавньому Римі — в п'ять-шість тисяч чоловік. Легіон ділився на десять когорт.

Лівій Друз — римський народний трибун; він хотів відновити закони Гракхів про наділення селян землею, про зниження цін на хліб. Він вніс також пропозицію, щоб римські союзники одержали права римських громадян. Але реформи його не були проведені, тому що Сенат виступив проти них. Друз за кілька днів до голосування його пропозицій у Сенаті був убитий.

Ліктори — почесна варта вищих службових осіб у Римі. Вони йшли попереду службових осіб, розчищаючи перед ними путь. За їхнім наказом хапали злочинців і карали їх. Знаком їхньої посади були фасції — зв'язки прутів з вкладеною всередину сокирою.

Лорарій — цирковий служитель. Лорарій (від лора — ремінь) захльостував ремінною петлею труп гладіатора і витягав його з арени.

Лукрецій Тіт Кар — знаменитий римський поет-матеріаліст, який жив у І ст. до нашої ери. Він написав велику поему "Про природу речей", в якій виклав учення філософа Епікура, послідовником якого він був.

Лукулл Луцій Ліціній — римський полководець, жив у 1 ст. до нашої ери, вів вдалі війни з Мітрідатом Понтійським. Останні десять років життя провів у своїй прекрасній віллі, де прославився марнотратством і особливо розкішними бенкетами.

Мамертінська в'язниця, або Тулліан — в'язниця у Римі, що призначалася для державних злочинців.

Манігармор — за віруваннями стародавніх германців, страшний пес, на зразок Цербера у греків, який роздирав у пеклі (Ніфльгеймі) тіла грішників.

Маніпула — назва роти у римському війську. Легіон (п'ять-шість тисяч воїнів)1 ділився на 10 когорт, когорта — на 3 маніпули.

Марій Гай (156— 86 pp. до нашої ери) — римський полководець, син селянина. Марій завдяки своїм винятковим воєнним здібностям, почавши з простого легіонера, дійшов до вищих посад.