Українська література » Зарубіжна література » Світ Софії - Гордер Юстейн

Світ Софії - Гордер Юстейн

Читаємо онлайн Світ Софії - Гордер Юстейн

Бо не лише чоловік ущемлює жінку, але й вона сама ущемлює себе, не беручи відповідальності за власне життя.

— Отже, ми настільки вільні й незалежні, наскільки собі визначили?

— Можна сказати і так. Екзистенціалізм мав великий вплив на літературу, починаючи з 40-х років і аж донині. Не менше стосувалося це й театру. Сартр писав не лише романи, але й п'єси. Були й інші відомі особистості: француз Лльбер Камю, ірландець Семюел Бекетт, румун Ежен Йонеско та поляк Вітольд Ґомбрович. Характерною рисою цих та багатьох інших сучасних авторів був абсурд. Найчастіше цей термін вживається у означенні "театр абсурду". —Як це?

— Розумієш значення слова "абсурд"?

— Це означає щось безсенсовне, таке, що суперечить розумові?

— Слушно. "Театр абсурду" виник як протиставлення "реалістичному театру". Його метою було показати на сцені без-сенсовність буття і змусити публіку до реакції. Театр не мав наміру возвеличувати безсенсовне, радше навпаки: показуючи та оголюючи абсурд в абсолютно буденних вчинках, наприклад, публіку змушували до пошуків істинного існування.

— Розповідай далі.

— Часто у театрі абсурду зображуються цілком тривіальні ситуації" Це називають гіперреалізмом. Людину зображено саме такою, як вона є. Але якщо показувати на театральній сцені з абсоютною достовірністю те, що відбувається кожного звичного ранку у ванній кімнаті кожного дому, це викличе у публіки тільки сміх. Сміх цей можна трактувати, як захисну реакцію перед спогляданням самого себе на сцені.

— Розумію.

— Театр абсурду може мати й сюрреалістичні риси. Нерідко сценічні персонажі заплутуються в найневірогідніших ситуаціях, ніби висмикнутих зі сну. Якщо вони сприймають зображувані події, не повівши й бровою від подиву, ніяк не реагуючи, тоді на цей брак здивування змушена зреагувати публіка. Це стосується й німих фільмів Чарлг Чапліиа. Комічним у цих фільмах є саме відсутність реакції актора на свої численні абсурдні вчинки. Це змушує глядача замислитися, зазирнути в себе, аби відшукати в собі істинне і правдиве.

— Дивно бачити, як багато речей у житті люди сприймають зовсім байдуже.

— Деколи, мабуть, варто задуматися і звеліти самому собі: треба вирватися подалі звідси, навіть, якщо не знаєш, куди саме.

— Коли горить дім, з нього необхідно вийти, хоча немає іншого дому, в якому можна жити.

— Правда ж? А може, хочеш ще чаю? Або коли?

— Дякую. Однаково я вважатиму тебе лайдаком за те, що спізнився.

— Якось переживу.

За хвилю Альберто повернувся з чашкою кави "еспрес-со> та колою. Софії тим часом спало на думку, що їй подобається проводити час у кав'ярнях. Вона уже не була так твердо переконана, ніби усі розмови за сусідніми столиками ведуться про речі неістотні.

Альберто, грюкнувши, поставив пляшку на стіл. Більшість відвідувачів підвела голови.

— Отож ми доходимо до кінця шляху, — сказав учитель.

— Зі Сартром та екзистенціалізмом завершується історія філософії?

— Ні, це було б перебільшенням. Філософія екзистенціалізму мала велетенський вплив на багатьох людей у всьому світі. Як ми уже бачили, корені екзистенціалізму сягають К'єркеґора і навіть Сократа. XX століття було свідком розквіту та оновлення й інших філософських течій, які існували раніше.

— Наприклад?

— Однією з таких течій є неотомізм, який бере свій початок з учення Томи Аквінського. Так звана аналітична філософія або логічний емпіризм розвинулися з поглядів Юма та британських емпіриків, а також з логіки Аристотеля. А ще для XX століття характерний неомарксизм та його численні течії. Про неодарвінізм ми уже говорили. Вказували й на значення психоаналізу.

— Розумію.

— Останнім напрямком, який нам слід назвати, є матеріалізм; його розвиток також можна прослідкувати впродовж усієї історії. Багато уз пов'язує сучасну науку з дослідами досократиків. І далі триває, наприклад, полювання на неподільні "елементарні частинки", будівельний матеріал матерії. Надалі ніхто не може дати однозначної відповіді на запитання, що ж таке "матерія". Сучасні природничі науки, скажімо, ядерна фізика ти біохімія, такі захоплюючі, що становлять важливу частину світогляду багатьох людей.

— Нове й старе поряд?

— Можна сказати і так. Питання, з якого ми розпочали наш курс, усе ще залишається без відповіді. Сартр тут мав рацію, стверджуючи, що на екзистенціальні питання не можна дати відповідь раз і назавжди. Філософське питання є питанням, яке кожне покоління, більше того — кожна людина зокрема, ставить наново.

— Це навіює песимістичні думки.

— Не певний, чи можу з тобою погодитися. Бо ж хіба не завдяки пошукам відповіді на ці питання, відчуваємо, що живемо? А крім того, люди, намагаючись знайти відповіді на глобальні питання, знаходили чіткі й вичерпні відповіді на масу інших, не таких важливих питань. Дослідження, наука і техніка були породжені колись філософськими рефлексія-ми. Чи не зачудування людини буттям привело її врешті-решт на Місяць?

— Твоя правда.

— Опустивши ногу на поверхню Місяця, Армстронґ сказав: "Маленький крок для людини, проте великий стрибок для людства". Цим він прилучив усіх людей, котрі жили до нього, до своїх вражень від першого кроку на Місяці. Це ж бо була не лише його особиста заслуга.

— Звичайно, ні.

— Наш час зустрівся з цілком новими негараздами. Насамперед це стосується величезних проблем, пов'язаних зі станом навколишнього середовища. Тому важливим філософським напрямком у XX столітті стала екофілософія. Багато західних філософів стверджують, що західна цивілізація зробила неправилний крок, обрала шлях, який загрожує непередбачуваними колізіями усій планеті. Вони спробували прозондувати глибше, а не лише обґрунтувати наслідки забруднення та руйнації довколишнього середовища. Щось не гаразд з усім західним способом мислення, підкреслюють вони.

— Я думаю, вони мають рацію.

— Екофілософи інакше розглядають саму теорію еволюції. З неї випливає, що людина стоїть на "найвищому* щаблі, що ми пануємо над природою. Уже сам собою такий спосіб мислення загрожує усій живій планеті.

— Мене охоплює лють, коли думаю про це.

— У своїй критиці цього способу мислення багато екофі-лософів звернулося до поглядів та ідей інших культур, наприклад, індуїстської. Вони вивчили спосіб мислення та життя так званих "натуральних* або ж "первісних* народів, як-от індіанці, щоб віднайти щось таке, що ми давно утратили.

— Розумію.

— Останніми роками у науковому середовищі з'явилися люди, які переконані: уся наша наука стоїть перед лицем кардинальних змін, змін парадигми. В окремих сферах це принесло свої плоди. Ми уже бачили багато прикладів так званих альтернативних рухів, котрі роблять наголос на цілісне мислення та працюють над новим стилем життя.

— Це добре.

— Та водночас треба пам'ятати: там, де доклала рук людина, слід відсівати зерно від полови. Дехто переконаний, що ми наближаємося до нових часів, до "Нового Віку*. Та не все нове мусить бути неодмінно добрим, не слід відкидати старе. Саме тому я й подав тобі цей філософський курс. Тепер, маючи історичне підґрунтя, тобі легше буде орієнтуватися у житті.

— Дуже дякую за увагу до мене.

— Ти, напевно, й сама побачиш, більшість з того, що пливе під знаменами "Нового Віку*, — чисте ошуканство, бо і нео^ релігійність, і неоокультизм або ж сучасне марновірство наклали свій відбиток на західний світ. Постала ціла індустрія. Після того, як християнство втратило свої позиції, на ринку світоглядів, наче гриби після дощу, почали з'являтися нові пропозиції.

— Маєш приклади?

— Список такий довгий, що я навіть не зважуюся почати. До того ж непросто описувати свій час. Прогуляймося містом. Я хочу тобі дещо показати.

Софія стенула плечима.

— У мене не так багато часу. Хіба ти забув про завтрашню вечірку?

— Ну, що ти! Саме завтра станеться чудо. Нам залишається тільки завершити Гільдин філософський курс. Далі майор нічого не планував і тому частково втратить перевагу.

Альберто знову підняв тепер уже порожню пляшку з-під коли і грюкнув нею по столу.

Вони вийшли на вулицю. Заклопотані люди снували туди й сюди, наче працьовиті мурашки в муравлиську. Софія намагалася відгадати, що ж їй хоче показати Альберто"

Ось вони поминули велику крамницю електротоварів. Там продавалося усе: від телевізорів, відео та сателітарних антен до мобільних телефонів, комп'ютерів та телефаксів.

Альберто, показуючи на велетенську вітрину, мовив:

— Ти бачиш перед собою XX століття, Софіє. Можемо сказати, що за період часу, який минув від ренесансу, світ вибухнув. З початком великих географічних відкриттів європейці почали подорожувати по всьому світу. Нині відбувається протилежний процес, вибух навпаки.

— Що ти маєш на увазі?

— Увесь світ всмоктала в себе єдина комунікаційна сітка. Ще не так давно філософи, аби пізнати світ чи зустрітися з іншими мудрецями, мусили багато днів поспіль трястися в повозі, запряженому кіньми. А сьогодні ми можемо сидіти в будь-якій точці планети і зчитувати людську мудрість з екрана комп'ютерів.

— Це фантастично і трохи страшнувато.

— Невже історія йде до свого кінця, а може, навпаки, ми стоїмо на порозі зовсім нових часів? Ми не є уже більше мешканцями одного міста, і навіть однієї держави, ми — громадяни планетарної цивілізації.

— Це правда.

— Такого бурхливого технічного розвитку — це стосується й комунікації, — як впродовж останніх 30-40 років, не було в історії людства. А може, це щойно початок...

— Оце ти мені й хотів показати?

— Ні, треба завернути за церкву. Вони саме зібралися йти, як на екрані одного з телевізорів з'явилося кілька солдатів у формі військ ООН.

— Поглянь! — вигукнула Софія. Одного з них показали крупним планом. У нього була точнісінько така ж чорна борідка, як у Альберто. Раптом він підняв догори кавалок картону з написом "Скоро повертаюся, Гільдо!", помахав рукою і зник.

— Ну що за типі — не стримався Альберто.

— Це був майор?

— Навіть не хочу відповідати на це питання.

Вони пройшли парком перед церквою і опинилися на новій центральній вулиці. Альберто, все ще гніваючись, показав на велику книгарню. Це була найбільша книгарня у місті і називалася вона "ЬІВНК".

— Це ти хотів мені показати?

— Зайдімо до середини.

У книгарні Альберто вказав дівчинці на велетенські стелажі вздовж стін, поділені на три відділи: НОВИЙ ВІК, АЛЬТЕРНАТИВНИЙ СТИЛЬ ЖИТТЯ та МІСТИКА.

На полицях лежали книжки з інтригуючими назвами: "Чи є життя після смерті?", "Таємниці спіритизму", "Тарот", "Феномен НЛО", "Зцілення", "Боги повертаються", "Ти уже бував тут", "Що таке астрологія?" та безліч інших.

Відгуки про книгу Світ Софії - Гордер Юстейн (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: