Чужинець на чужій землі - Гайнлайн Роберт

Ось скажи!

Джубал нахилився вперед і широко посміхнувся:

— Можливо, мені було варто це спробувати, коли С. С. виламували мої двері? Можливо, це відкрило б мені шлях на небеса? Адже Святий Петро знає, що на це у мене погані шанси. — Він гмикнув і, здається, засмутився. — Ні, це не спрацювало б. Там прямо сказано: "virgins intactae"[57], — а я б не знав, кого двох з вас, дівок, запропонувати тим солдатам.

— Пффф! З мене ти цього не витягнеш.

— Ймовірно, я не зміг би витягти це у будь-кого з вас. Навіть Лот міг помилятися. Проте саме це він їм і пообіцяв — своїх невинних доньок, юних, чутливих та наляканих, переконуючи той вуличний натовп гвалтувати їх стільки, скільки забажають... Якщо тільки вони дадуть йому спокій! — Джубал фиркнув від огиди. — І в Біблії сказано, що такий негідник був релігійною людиною.

Джилл повільно зауважив:

— Не думаю, що цього нас вчили у недільній школі.

— Чорт з ним, дивись далі! Ймовірно, що вам дали скорочену версію. Це не єдине, що шокує всіх, хто насправді читає Біблію. Згадай Єлисея. Там сказано, що Єлисей був такий неймовірно святий, що навіть торкання до його кісток повертало мертвих до життя. Проте він був старим і лисим, як я. Тож якось діти глузували з його лисини, як це роблять молоді дівчата. І Бог особисто вступився за нього й відправив двох ведмедиць розірвати сорок дві малі дитини на криваві шматки. Так і сказано — другий розділ Другої книги Царів.

— Бос, я ніколи не сміятимуся з вашої лисини.

— А хто записав мене до тих шарлатанів, що відновлюють волосся? Мабуть, Дорказ. Бог його знає, хто це був, — але їй би краще остерігатися ведмедів. Я можу стати набожним на старості літ й отримати божественний захист... Більше я не наводитиму тобі прикладів. У Біблії їх вистачає; прочитай, і побачиш. Злочини, від яких тебе знудить, відстоюються або як божественні накази, або як накази, божественно схвалені... До цього я мушу додати також безліч важких загальних почуттів і кілька реальних правил соціальної поведінки. Я не критикую Біблію: ця книга досить гарна порівняно з іншими релігійними текстами. Це не купа садистського, порнографічного непотребу, відомого як священні тексти в індусів. Щодо десятків інших релігій — я не виокремлюю жодну з них для осуду; існує велика ймовірність того, що котрась з цих взаємно суперечливих міфологій і є істинним словом Божим... І що Бог насправді кровожерливий і параноідальний Хтось, хто пошматував сорок дві дитини за те, що вони дражнили одного з його пасторів.

Тож не питай мене про політику Головного Офісу; я тут лише працюю. Думаю, що Нове Одкровення Фостера, про яке ти так зневажливо говориш, — таке ж чисте й солодко-світле, як і інші священні писання. Покровитель Єпископа Дігбі — дуже милий дядечко. Він хоче, щоб люди були щасливі — тут, на Землі, — та гарантоване вічне блаженство на Небесах. Він не очікує, що ти каратимеш свою плоть тут і зараз, щоб отримати винагороду після того, як помреш. О ні! Це сучасна, — дуже економічна — угода. Якщо тобі подобається пити, грати в азартні ігри, танцювати і займався розпустою, як це робить більшість людей, — піди до церкви та роби це під її патронатом. Роби це з чистим сумлінням, навіть без натяку на провину. По-справжньому розважайся. Живи на повну! Будь щаслива!

Джубалові не вдалася спроба вдати щастя. Він продовжив:

— Звичайно, за це потрібно сплатити незначну ціну: Бог Дігбі чекає визнання. Проте богам взагалі притаманна саме ця слабкість. Будь-хто достатньо дурний, щоб відмовитися бути щасливим на Його умовах — грішник... А грішники заслуговують на все, що з ними трапляється. Проте це правило звичне для усіх богів та богинь впродовж усієї історії; не звинувачуй Дігбі чи Фостера, — не вони це придумали, їхній варіант підробки — абсолютно ортодоксальний, причому в усьому.

— Бос, ви кажете так, наче вас уже майже навернули.

— Не мене! Мені не подобаються зміїні танці, я зневажаю натовпи і не маю на меті дозволяти моїм соціальним та ментальним підлеглим вказувати мені, куди мені йти у неділю. До того ж я не зможу насолоджуватися Раєм, якщо там буде увесь цей натовп. Я лише заперечую проти того, щоб ти критикувала їх за неправильні речі. Як і література, Нове Одкровення зайняло місце посередині, — і так повинно було бути; його створили, скопіювавши інші релігійні тексти. За логічним та внутрішнім змістом ці земні закони не стосуються священних писань — і ніколи не стосувалися; проте навіть на їх основі Нове Одкровення мало б стати кращим.

Навряд чи воно коли-небудь вкусить себе за хвіст. Спробуй якось порівняти Старий Заповіт із Завітом Нового Одкровення чи доктрину буддистів — із буддистськими апокрифами. За мораллю фостерізм — лише фройдистська етика, перетворена на цукерку для тих, хто не може сприйняти прямо власну психіку; хоча сумніваюся, що старий розпусник, який її написав — вибач: якого надихнули написати, — знав про це. Він не був науковцем. Проте він був у гармонії з тим часом; він вловив Дух часу. Це страх, провина та втрата віри. Як він міг це пропустити? А зараз помовч: я хочу подрімати.

— А хто говорив?

— "Жінка спокусила мене", — Джубал заплющив очі.

Коли вони прибули додому, то з'ясували, що Кекстон та Махмуд на цілий день кудись разом літали. Бен був розчарований, дізнавшись, що Джилл не було вдома, коли він повернувся, проте він вирішив стійко стримувати сльози у компанії Анни, Міріам та Дорказ. Махмуд, як завжди, приїжджав з однією метою — побачитися зі своїми протеже: Майком, а також з доктором Гаршоу; хоча він теж утішився, маючи лише їжу Джубала, його алкоголь, сад і "одалісок", щоб зайняти себе, поки господаря не було вдома. Він саме лежав долілиць, а Міріам розтирала йому спину, поки Дорказ робила масаж голови.

Джубал глянув на нього.

— Не вставай.

— А я й не можу — вона сидить на мені. Трохи вище, Міріам. Привіт, Майку.

— Привіт, мій брате Стінкі докторе Махмуд, — потім Майк спокійно привітався з Беном і попросив його вибачити.

— Біжи, синку, — відповів йому Джубал.

Заговорила Анна:

— Зачекай хвилинку, Майку. Ти обідав?

Він похмуро відповів:

— Анно, я не голодний. Дякую, — розвернувся і зайшов У будинок.

Махмуд крутнувся, майже скинувши з себе Міріам.

— Джубале? Що засмутило нашого сина?

— Так, — додав Бен, — він аж позеленів.

— Дайте йому спокій, і він прийде до тями. Передозування релігією. Над ним попрацював Дігбі, — Джубал коротко переповів ранкові події.

Махмуд фиркнув:

— Хіба обов'язково було залишати його наодинці з Дігбі? Це видається мені нерозумним — прости мене, мій брате!

— Йому не зашкодили. Стінкі, він має навчитися справлятися з такими речами сам. Ти розказував йому про свою релігію, — я знаю, що розказував; він мені про це розповідав. Можеш назвати мені хоч одну причину, чому Дігбі не міг зробити того ж? Дай мені відповідь як науковець, а не як мусульманин.

— Я не можу відповісти на це питання ніяк по-іншому окрім як мусульманин, — тихо промовив доктор Махмуд.

— Вибач. Я побачив правильність твоєї відповіді, навіть якщо й не згоден з нею.

— Але, Джубале, я використав слово "мусульманин" у його точному, технічному сенсі — не як сектант, якого Марйям неправильно називає "Мохаммедан".

— І я продовжуватиму тебе так називати, аж доки ти правильно не вимовлятимеш "Міріам"! Досить корчитися. Я не роблю тобі боляче.

— Так, Марйям. Ой! Жінки не повинні бути такі сильні. Джубале, як науковець, я думаю, що Майкл — найбільша винагорода у моїй кар'єрі. Як мусульманин, я бачу його готовність підкоритися волі Господа... І це радує мене — задля його ж добра. Хоча мушу визнати, що є значні семантичні труднощі, — здається, він ще не ґрокнув, що означає англійське слово "Бог".

Він знизав плечима.

— Так само, як і арабське слово "Аллах". Проте як людина, як раб Божий — я люблю цього хлопця, нашого прийомного сина та водного брата, тож не хотів би, щоб він потрапив під поганий вплив. Незалежно від його віри, у мене склалося погане враження про цього Дігбі. Що ти думаєш з цього приводу?

— Olé! — зааплодував Бен. — Він слизька падлюка, і єдина причина, чому я не викрив його обман у своїй колонці, — це те, що Синдикат боїться це друкувати. Стінкі, продовжуй так говорити — і тобі доведеться навчити мене арабської та купити мені килимок.

— Сподіваюся. Проте килимок мати необов'язково.

Джубал зітхнув.

— Погоджуюся з вами обома. Я б радше волів би бачити, як Майк курить марихуану, ніж те, що його наверне Дігбі. Проте не думаю, що є хоча б найменший шанс того, що Майка втягнуть у цю синкретичну суміш навіювань Дігбі... І йому потрібно навчитися захищатися від поганого впливу, думаю, що ви на нього гарно впливаєте, — проте не думаю, що у вас набагато більше шансів, ніж у Дігбі: хлопець має власний надзвичайно сильний розум. Мухаммед може отримати в його особі нового пророка.

— Якщо на те буде Господня воля, — спокійно відповів Махмуд.

— Безперечно, — погодився Джубал.

— Ми обговорювали релігію перед тим, як ви повернулися, — м'яко сказала Дорказ. — Бос, ти знав, що у жінок немає душі?

— Правда?

— Так каже Стінкі.

— Марайям, — пояснив Махмуд, — хоче знати, чому мусульмани думають, що душа є лише у чоловіків. Тож я процитував Писання.

— Міріам, ти мене здивувала. Це таке ж вульгарне непорозуміння, як і думка, що євреї таємно приносили в жертву дітей християн, виконуючи мерзенний обряд. У Корані є з півдесятка прямих згадок про те, як родини заходять у Рай, — чоловіки разом із жінками. Наприклад, глянь "Золоті прикраси", вірш сімнадцятий. Чи не так, Стінкі?

— "Увійди у Сад, ти і твої жони, щоб бути щасливими". Англійською найкраще перекласти так, — погодився Махмуд.

— Що ж, — сказала Міріам, — я чула про прекрасних гурій, яких чоловіки-мусульмани матимуть за іграшок, коли потраплять на небеса, — щось не схоже, що там залишили місце для дружин.

— Гурії не жінки, — сказав Джубал. — Вони — особливі створіння, на зразок джинів та янголів. Їм не потрібні людські душі; вони — духи від самого початку: вічні, незмінні та прекрасні. Є й чоловіки-гурії, — ну, чоловічий еквівалент гурій. Гуріям не потрібно заслужити шлях у Рай; вони там працюють у штаті. Вони готують нескінченно смачну їжу та передають напої, які ніколи не дають похмілля, та розважають усілякими іншими способами, про які їх попросять.