Хворий, та й годі - Мольєр
(До Беліни). Не турбуйтесь: я її приберу до рук.
Беліна. Мені дуже прикро, що я вас залишаю, мій хлопчику, але я маю пильну справу в місті. Я швидко повернуся.
Арган. Ідіть, моя кохана; та зайдіть до вашого нотаря, нехай він приготує те, про що ми говорили.
Беліна. Прощавайте, мій любий.
Арган. Прощавайте, моя кралечко.
ЯВА 9
Apган, добродій Діафуарус, Тома Діафуарус, Туанетта.
Арган. Як ця жінка мене любить… Просто неймовірно!
Добродій Діафуарус. Добродію, дозвольте нам попрощатися з вами.
Арган. Будьте ласкаві, добродію, скажіть, якої ви думки про стан мого здоров’я?
Добродій Діафуарус (мацаючи пульс Аргановї), Ну ж бо, Тома, візьміть другу руку добродія Аргана: подивимось, чи добре ви розумієтеся на пульсі. Quid dicis?[11]
Тома Діафуарус. Dico[12], що пульс добродія Аргана такий, як у хворої людини.
Добродій Діафуарус. Добре.
Тома Діафуарус. Що він твердуватий, щоб не сказати твердий.
Добродій Діафуарус. Дуже добре.
Тома Діафуарус. Нерівний.
Добродій Діафуарус. Bene.[13]
Тома Діафуарус. І навіть трохи підстрибує.
Добродій Діафуарус. Optime.
Тома Діафуарус. Що означає розлад спленічної паренхіми, тобто селезінки.
Добродій Діафуарус. Чудово.
Арган. Ні, добродій Пургон каже, що в мене хвора печінка.
Добродій Діафуарус. Авжеж! Кажучи "паренхіма", ми маємо на увазі і те, й друге, бо між ними існує тісний зв’язок через vas breve[14], шлункові проходи і часто жовчні протоки. Мабуть, він приписує вам їсти багато смаженого?
Арган. Ні, тільки варене.
Добродій Діафуарус. Атож, атож! Смажене, варене — то однакові речі. Він вас лікує досконало, ви в добрих руках.
Арган. Добродію, а скільки дрібочків солі треба класти в яйце?
Добродій Діафуарус. Шість, вісім, десять — парні числа, а в ліках — завжди непарні числа.
Арган. До побачення, добродію.
ЯВА 10
Беліна, Арган.
Беліна. Перед тим, як вийти з дому, я зайшла ще раз до вас, мій хлопчику, щоб сказати вам одну річ, — на це треба звернути особливу увагу! Коли я проходила повз кімнату Анжеліки, то побачила в неї молодого мужчину, який відразу ж утік, тільки-но мене запримітив.
Арган. Молодий мужчина в кімнаті з моєю дочкою?
Беліна. Так. Ваша маленька дочка Луїзон була з ними і може вам дещо про це розказати.
Арган. Пришліть її до мене, моя кохана, пришліть її до мене! Ах, негідниця! (Сам). Тепер мене вже не дивує її упертість.
ЯВА 11
Арган, Луїзон.
Луїзон. Чого вам треба, таточку? Мамуня сказала мені, що ви мене кликали.
Арган. Так. Ідіть-но сюди. Ближче. Поверніться. Підведіть очі. Дивіться на мене. Ну?
Луїзон. Що, таточку?
Арган. Ну ж бо!
Луїзон. Що?
Арган. Ви нічого не маєте мені, сказати?
Луїзон. Якщо хочете трохи розважитись, я розкажу вам казочку про Ослячу Шкуру або байку про Ворону й Лисицю, яку я недавно вивчила.
Арган. Я не про це питаю.
Луїзон. То про що ж?
Apган. Ах, та й хитре ж дівчисько! Адже ж ви добре знаєте, що я хочу сказати!
Луїзон. Пробачте, таточку.
Арган. Оце так ви мене слухаєтесь?
Луїзон. А що?
Арган. Хіба ж я вам не загадував приходити й розповідати мені про все, що б ви не побачили?
Луїзон. Так, таточку.
Арган. А ви це виконували?
Луїзон. Так, таточку. Я завжди розповідала вам про все, що бачила.
Арган. А сьогодні ви нічого не бачили?
Луїзон. Нічого, таточку.
Арган. Нічого?
Луїзон. Нічого, таточку.
Арган. Напевне?
Луїзон. Напевне.
Арган. Он як? Ну, то я вам дещо покажу.
Луїзон (побачивши, що Арган узяв різки). Ай, таточку!
Арган. Ага-а, брехухо! Ви не хочете мені розповісти, що бачили в кімнаті вашої сестри мужчину?
Луїзон (плачучи). Таточку!
Арган (беручи Луїзон за руку). Оце відучить вас брехати.
Луїзон (падаючи навколішки). Ах, таточку, пробачте! Сестричка мені заборонила вам казати, але я вам усе розповім.
Арган. Спершу я вас виб’ю різками за те, що ви збрехали. А далі — побачимо.
Луїзон. Вибачте, таточку!
Арган. Ні-ні.
Луїзон. Любий таточку, не бийте мене!
Арган. Відшмагаю.
Луїзон. Бога ради, таточку, не бийте!
Арган (заміряючись). Нічого, нічого!
Луїзон. Ах, таточку, ви мене поранили!.. Постривайте… Я вмираю… (Прикидається мертвою).
Арган. Ай! Що таке? Луїзон, Луїзон! Ах, боже мій! Луїзон! Ах, донечко моя! Ах, я нещасний! Моя бідна дочка померла! Що я наробив, негідний? Ах, кляті різки! Хай їм чорт, отим різкам! Ах, бідна ж моя донечка, бідна моя манесенька Луїзон!
Луїзон. Ну-ну, не побивайтеся так, таточку: я ще не зовсім померла.
Арган. Іч, яка хитра! Ну, нехай, — цим разом я вам дарую, але щоб ви мені всю правду розказали.
Луїзон. О так, таточку!
Арган. Глядіть же, кажіть правду, бо ж мій мізинець геть-чисто все знає і скаже мені, якщо ви збрешете.
Луїзон. Таточку, тільки ж ви не кажіть сестричці, що я вам сказала.
Арган. Ні-ні.
Луїзон (спершу озирнувшись, чи хтось не підслухає). Бачте, таточку, до сестрички в кімнату зайшов якийсь юнак, коли я там була.
Арган. Ну?
Луїзон. Я запитала в нього, чого йому треба, а він сказав, що він її вчитель співу.
Арган (набік). Те-те-те! Он воно що! (До Луїзон). Ну, а далі?
Луїзон. Потім прийшла сестра.
Арган. Ну, а далі?
Луїзон. Вона йому сказала: "Ідіть, ідіть, ідіть! Боже мій, ідіть! Ви мене доводите до відчаю!.."
Арган. Ну, а далі?
Луїзон. А він не хотів від неї йти.
Арган. Що ж він їй казав?
Луїзон. Багато; я всього й не пригадаю.
Арган. Наприклад?
Луїзон. Він казав їй і те, і се, і що він дуже її любить, і що вона найкраща за всіх на світі…
Арган. А потім?
Луїзон. А потім він упав перед нею навколішки.
Apган. А потім?
Луїзон. А потім він почав цілувати їй руки.
Арган. А потім?
Луїзон. А потім мамуня підійшла до дверей, і він утік.
Арган. І більше нічого не було?
Луїзон. Нічого, таточку.
Арган. А проте мій мізинець щось шепоче. (Підносить пальця до вуха). Стривайте! Що? Ага-а! Так? Ой-ой! Ось мій мізинець каже мені, що ви ще дещо бачили, та мені про те не сказали.
Луїзон. Ах, таточку! То ваш мізинець — брехун, коли так.
Арган. Глядіть лишень!
Луїзон. Ні, таточку, не вірте йому: він бреше, запевняю вас.
Арган. Ну, добре, добре, там побачимо. Тепер ідіть та придивляйтеся до всього гарненько. Ідіть! (Сам). Ах! Та й діточки ж тепер повелися! Ой, скільки клопоту, скільки клопоту! Мені ніколи навіть подумати про свою хворобу… Далебі, не витримаю… знемагаю… (Падає в крісло).
ЯВА 12
Беральд, Арган.
Беральд. Ну що, брате? Що чувати? Як ся маєте?
Арган. Ох, братику, дуже погано!
Беральд. Як! Дуже погано?
Арган. Так. Я страшенно підупав на силі.
Беральд. Це неприємна штука.
Арган. Мені навіть розмовляти важко.
Беральд. А я прийшов оце, брате мій, запропонувати вам партію для моєї небоги Анжеліки.
Арган (роздратовано схоплюючись з крісла). Брате мій, не кажіть мені нічого про цю негідницю! Це погане, зухвале, безсоромне дівчисько! Я віддам її у монастир, і то не пізніше як завтра чи післязавтра.
Беральд. Оце добре! Я дуже тішуся, що сили. повертаються до вас потроху й що мій візит пішов вам на користь. Ну, та про справи поговоримо згодом. А тим часом я хочу запропонувати вам одну цікаву розвагу, яка, сподіваюсь, розвіє ваш сум і піднесе вам настрій, а це сприятиме тій справі, що про неї я маю з вами поговорити. По дорозі сюди я зустрів і привів до вас гурт циган, переодягнених маврами, що добре танцюють і співають; я певний, що це вас потішить і вельми сприятиме вашому здоров’ю, — не те що приписи добродія Пургона. Ходім!
Друга інтермедія
Брат Аргана, щоб його розважити та звеселити, приводить до нього циган та циганок, одягнених маврами; вони танцюють і співають.
Перша мавританка.
О молодість кохана,
Весна не верне знов…
І зникнуть, як омана,
І радість, і любов!
Лови ж без упину
Щастя хвилину!..
Все забувай, —
Кохай, кохай!
Найкращі втіхи світу
Без полум’я жаги —
Журбою оповиті
І нам недорогі.
О молодість кохана,
Весна не верне знов…
І зникнуть, як омана,
І радість, і любов!
Лови ж без упину
Щастя хвилину!..
Все забувай, —
Кохай, кохай!
Краса з часом зникає,
Прийде страшна зима…
І щастя там вмирає,
Кохання де нема…
О молодість кохана,
Весна не "верне знов…
І зникнуть, як омана,
І радість, і любов!
Лови ж без упину
Щастя хвилину!..
Все забувай, —
Кохай, кохай!
ПЕРШИЙ ВИХІД БАЛЕТУ
Танок циган і циганок.
Друга мавританка.
Коли кохання нас охопить жар,
Не кличте розум на пораду.
Не знищить він кохання чар
І полум’я святою знаду.
Даремні розуму слова —
Кохання душу порива!
Третя мавританка.
Кохання чисте, чарівне,
Його ми подихом щасливі;
Воно ніколи не мине,
Коли коханець незрадливий.
А зрадив він — і горе, й жах,
І гасне сонце в небесах!
Четверта мавританка.
Не зрада милого ламає
Нам все буття;
Кохання в серці ще палає —
І кров’ю серце нам спливає
Усе життя!
Друга мавританка.
Що має, що ж мусить робити
Душа — розхвильоване море?
Четверта мавританка.
Коханню безвладно скоритись,
Хоч ждуть її сльози та горе?
Усі разом.
Так, так! Віддаймося коханню,
Його свавільній насолоді,
Його капризам і лагоді,
Хоч є в нім сльози, є страждання!
Та що всі муки, зрада, лихо,
Коли така в ньому утіха!
ДРУГИЙ ВИХІД БАЛЕТУ
Всі маври танцюють разом і примушуть плигати мавп, яких вони поприводили з собою.
ДІЯ ТРЕТЯ
ЯВА 1
Беральд, Арган, Туанетта.
Беральд. Ну як, брате мій? Що ви скажете? Це трохи краще, ніж доза касії. Чи не так?
Туанетта. Гм… Добряча доза касці — теж добра штука!
Беральд. Ну що ж! Чи не поговоримо тепер про наші справи?
Арган. Заждіть трохи, брате мій; я зараз повернуся.
Туанетта. Візьміть же вашого ціпка, пане, — ви й забули, що не можете без нього ходити.
Арган. Твоя правда.
ЯВА 2
Беральд, Туанетта.
Туанетта. Будьте такі ласкаві, поклопочіться ж про вашу небогу.
Беральд. Я все зроблю, щоб добитися того, чого вона бажає.
Туанетта. Треба конче перешкодити цьому безглуздому шлюбові, якого він убгав собі в голову. Я вже думала: непогано було б роздобути нам такого лікаря, який би нас підтримав і відвернув його від Пургона, довівши, що Пургонове лікування нічого не варте; але через те, що в нас немає підходящої для цього людини, то я й надумала один фокус, щоб пожартувати з нього і зарадити справі.
Беральд. Який же то?
Туанетта. Вигадка дотепна. Не скажу, що це буде щось розумне, а проте дуже веселе, якщо мені пощастить зробити все так, як я хочу. Полишіть це на мене. А ви починайте діяти з вашого боку. Та ось і він сам.
ЯВА 3
Арган, Беральд.
Беральд.
