Гіпполіт - Евріпід

Удавай натхненого Орфеєм… — Тесей іронізує над причетністю Гіпполіта до вчення орфіків (див. прим, до "Алкести", р. 986–987), що визнавали лише рослинну їжу, оскільки вірили у переселення душ.
975-978. Сініс — розбійник, що жив на Корінфському перешийку; захоплюючи подорожніх, він прив'язував їх до верхівок двох сосон; випрямляючись, сосни розривали жертву навпіл. Скірон — розбійник, який підстерігав людей на скелі, що між Мегарою та Аттікою; змушував їх мити йому ноги, а потім зіштовхував у море. Одного й другого вбив Тесей.
1057. До… птахів… приглядаються!.. — Йдеться про поширене у давнину віщування з лету птахів.
1080–1081…гірко сином буть Нешлюбним. — Мати Гіпполіта, амазонка, не була громадянкою Афін, тому її син вважався позашлюбним (див. також прим, до "Медеї", рр. 596–597).
1090. Латони дочка — Артеміда, Діктіина (р. 1128).
1137. Харшпи — три дочки Зевса й Евріноми, супутниці Афродіти, богині радості й жіночої принади.
1186. Дорогою… в Епідавр… — Дорога з Трезена в Епідавр проходить гористим суходолом, а не вздовж моря, як це описує Евріпід, щоб зробити можливою появу повторного морського бика.
1242. їда — йдеться, очевидно, не про гірське пасмо поблизу Трої, а про однойменну гору на Кріті, звідки походить Федра.
1370. Хоч Евріпід, на відміну від своїх попередників, причину всіх бід бачить у скаламученій пристрастями людській душі, тут, за традицією, згадується якийсь "давній гріх… родичів".
1412–1413. Того, хто їй милий… — тобто Адоніса, прекрасного юнака, що його покохала Афродіта; Адоніс одначе загинув не від стріли, пущеної Артемідою, а на полюванні, від кабана.