Молодь - Азімов Айзек

Давайте зараз не будемо обговорювати це.

— За винятком того, що унікальні тварини, можливо, приземлилися протягом ночі.

Промисловець відійшов від дружини.

— Що ти маєш на увазі?

— Думаю, нам краще піти в сарай, пане!

Промисловець декілька миттєвостей дивився на нього, повернувся і раптом, зовсім нехарактерно для нього, помчав до стодоли. Астроном подався за ним, і лемент жінки нісся їм наздогін.

XI

Промисловець роздивлявся, потім подивився на Астронома, знову повернувся, щоб поглянути.

— Ті?

— Ті, — сказав Астроном. — Я не сумніваюся, ми здаємося їм дивними і відразливими.

— Що вони кажуть?

— Кажуть, що їм незручно, втомлені і навіть трохи хворі, але що вони не зазнали серйозних пошкоджень при посадці, і що молодь добре ставилася до них.

—Поводилась добре! Захопивши їх, тримаючи в клітці, даючи їм траву та сире м'ясо? Скажіть, як з ними говорити.

— Це може зайняти небагато часу. Налаштуйтеся на одну хвилю з ними. Спробуйте вислухати. Це прийде до вас, але, можливо, не відразу.

Промисловець спробував. Від напруження лице його скривилось у гримасу, він передавав знову і знову: "Хлоп'ята не знали, хто ви такі".

І в його голові раптом з'явилася думка: "Ми це цілком усвідомлювали, і не намагалися їх атакувати".

— Атакувати їх? — подумав промисловець і сказав це вголос у своїй зосередженості.

— Так, так, — прийшла відповідна думка. — Ми озброєні.

Одне з відразливих маленьких створінь у клітці підняло металевий предмет, і у верхній частині клітки з'явився раптовий отвір і ще один у даху сараю, кожен отвір був окантований обвугленою деревиною.

— Сподіваємось, — подумали істоти, — зробити ремонт не буде занадто складно".

Промисловець відчув, що збився з хвилі. Він звернувся до Астронома. "І з цією зброєю, якою вони володіють, вони дозволяють так поводитися з ними та тримати в клітках? Я цього не розумію".

Але прийшла спокійна думка: "Ми ніколи не чіпаємо дітей мислячих істот.".

XII

Були сутінки. Промисловець повністю пропустив вечірню трапезу і не знав про це. Він сказав: "Ти справді думаєш, що корабель полетить?"

— Якщо вони так кажуть, — відповів Астроном, — я впевнений, що так буде. Вони, я сподіваюся, повернуться найближчим часом ".

— І коли вони це зроблять, — енергійно сказав Промисловець, — я дотримаюсь своєї частини угоди. Більше того, я переверну небо і землю, щоб наш світ їх прийняв. Я був абсолютно неправий, докторе. Істоти, які відмовляться шкодити дітям при таких провокаціях, які вони отримали, достойні захоплення. Але ви знаєте — я майже не люблю це говорити ...

— Скажи що?

— Діти. Ваші і мої. Я майже ними пишаюся. Уявіть, що захоплюєте цих істот, годуєте їх чи намагаєтесь, і зберігаєте їх прихованими. Це дивовижно. Рудий сказав мені, що це була його ідея влаштуватися на роботу у цирк з ними. Уявіть!

Астроном кинув: "Молодість!"

XIII

Торговець спитав: "Чи скоро ми злітимемо?"

— Півгодини, — сказав Дослідник.

Це буде одинока подорож назад. Вся решта, сімнадцяти членів екіпажу були мертві, а їх прах було залишено на чужій планеті. Назад вони будуть летіти з кульгаючим кораблем і тягарем управління цілком на них.

Торговець сказав: "Це був хороший бізнес-хід, не нашкодити молодим. Ми отримали дуже хороші умови; дуже хороші умови".

Дослідник подумав: Бізнес!

Торговець тоді сказав: —Вони вишикувалися, щоб нас побачити. Всі вони. Ви не вважаєте, що вони занадто близько, чи не так? Було б погано спалити когось із них дюзами ракети на цій стадії гри.

— Вони в безпеці.

— Жахливі потвори, чи не так?

— Достатньо приємні всередині. Їх думки ідеально доброзичливі.

— Дивлячись на них, цього не скажеш. Он той юнак, що першим нас підхопив ...

— Вони називають його Рудим, — нагадав Дослідник.

— Це чудове ім'я для монстра. Це змушує мене сміятися. Він насправді відчуває себе погано, тому що ми летимо. Тільки я не можу точно зрозуміти, чому. Найближче, що я можу підібрати для нього, це щось про втрачену можливість з якоюсь організацією чи інше, що я не можу зовсім інтерпретувати.

— Цирк, — коротко сказав Дослідник.

— Що? Чому, зухвале чудовисько.

— Чому б ні? Що б ти зробив, якби виявив, що він блукає по рідному світу; знайшов би його сплячим на полі на Землі, з рудими щупальцями, на шести ногах, псевдоподії і все інше?

XIV

Рудий дивився на відліт корабля. Його руді щупальця, які дали йому прізвисько, аж до останнього коливалися, бо мусили шкодувати про втрачену нагоду, а очі на кінчиках ніжок наповнювались дрейфуючими жовтуватими кристалами, що були еквівалентом земних сліз.

© Віктор Часник. Переклад з англійської. 2020.