Тарзан - Барроуз Едгар Райс
Я ніколи не зможу поглянути у вічі ані вам. ані іншій чесній людині, якщо я не дотримаю обіцянки, яку дала панові Клейтонові! Я повинна дотримати її, а ви повинні допомогти мені нести мій хрест, навіть якщо ми сьогодні бачимося востаннє!
В цей час до зали увійшла решта, і Тарзан відійшов до вікна.
Але він нічого не бачив за вікном: перед його внутрішнім поглядом стояла невелика галявина, оточена живоплотом з розкішних тропічних квітів та рослин, над нею гойдалося віття могутніх дерев, а над усім цим панувала блакить екваторіального неба.
Посеред галявини, на невеликому земляному підвищенні сиділа молода дівчина, а поруч з нею сидів молодий велетень. Вони їли розкішні плоди й усміхалися, дивлячись у вічі одне одному. Вони були дуже щасливі і були зовсім самі!
Його мрії урвав прихід чергового по станції, який розпитував, чи немає тут часом мосьє Тарзана.
— Я мосьє Тарзан, — сказав Тарзан.
— Для вас звістка з Балтімора. Це телеграма, послана з Парижа!
Він узяв конверт і розірвав його. Телеграма була від д'Арно.
Тарзан прочитав:
"Відбитки пальців доводять, що ви — Грейсток. Вітаю!
Д'Арно".
Коли Тарзан прочитав її, увійшов Клейтон і рушив до нього з простягнутою рукою.
Ось людина, яка має титул і маєтки, що мали б належати Тарзану, яка збирається одружуватися з жінкою, яку любить Тарзан… і яка любить Тарзана! Одне слово Тарзана назавжди змінить усе життя цієї людини.
Воно відніме у нього титул, маєтки і садиби і… відніме усе це також і у Джейн Портер!
— Слухайте-но, чоловіче! — вигукнув Клейтон. — Мені досі ніяк не вдавалось подякувати вам за все, що ви для мене зробили! Ви мали досить клопоту, рятуючи наше життя в Африці й тут! Я страшенно радий, що ви приїхали сюди! Нам треба краще познайомитись. Знаєте, я часто думав про вас і про ваші дивовижні умови життя! Якщо дозволите мені запитати, то скажіть: як вас занесло у ті джунглі?
— Я там народився, — спокійно відповів Тарзан, — моєю матір'ю була мавпа, і вона, звісно, небагато могла мені розповісти про це. Батька свого я ніколи не знав.