Інтерв'ю журналу "Всесвіт" - Бредбері Рей
Ще я пишу сценарій кінофільму за мотивом роману Мелвілла "Мобі Дик".
О.М. — А як ви працюєте? Скільки годин, в яку пору дня?
Р.Б. — Я надто збудливий і роблю все дуже швидко. Можу прокинутись рано-вранці або зненацька схопитись з ліжка серед ночі, кинутися до друкарської машинки і за дві голини написати оповідання. Якщо я при цьому сповільню темп, то зіб'юся, можуть виникнути якісь питання або сумніви. Вже, що робиться, треба робити швидко. А написавши оповідання, встигаю зробити багато іншого: працюю над романом, переключаюсь на мюзикл, беруся за поему. Мені необхідно міняти заняття — все швидко надокучає. Буває, протягом дня я тричі переходжу від одного до іншого. Коли пишеться — не до годинника.
О.М. — Наскільки я знаю, в Радянському Союзі ви не бували. А що вам відомо про Україну?
Р.Б. — Я знаю, що там роблять чудові кінофільми. Один з кращих російських фільмів, які я бачив, зроблений у вас на Україні. Це була якась міфологічно-фантастична комедія років одинадцять тому — найсмішніший і найдотепніший фільм з усіх, які мені доводилось коли-небудь дивитись. Ще я знаю, що у вас збирають найбільші врожаї в Росії.
О.М. — Але ж, містере Бредбері, вам, мабуть, відомо, що Росія і Радянський Союз — це зовсім не одне й те саме.
Р.Б. — О, так, я знаю, у вас багато національностей. У нас в Сполучених Штатах те ж саме. Наприклад, не можна сказати, що Луїзіана — це і є Сполучені Штати.
О.М. — Дорогий містере Бредбері, я, звичайно, не поставив і десятої частини запитань, відповіді на які були б цікаві для наших читачів, і, на жаль, не маю часу починати розповідь про Україну та наші національні проблеми, адже минуло вже півтори години і пора дати можливість господареві відпочити. Тому дозвольте щиро подякувати вам за цю зустріч і бесіду.
Р.Б. — Може, бажаєте кинути оком на мій кабінет?
Читачі "Всесвіту" можуть не сумніватися, що гість із Києва з радістю погодився на цю люб'язну пропозицію. Зустріч із славетним американським фантастом Реєм Бредбері відбулася пообідньої пори 13 вересня 1989 р. у вітальні одноповерхового дерев'яного будиночка в Лос-Анджелесі по вулиці Чевіет-драйв номер 10265, окрай відомого району Беверлі-хіл, заселеного зірками Голлівуду та іншими знаменитостями. Робочий кабінет письменника міститься у напівпідвальному приміщенні без вікон, яскраво освітленому люмінесцентними лампами. Посередині стоїть металічний письмовий стіл, звалений книжками, рукописами, малюнками. Навколо громадяться полиці з книжками, обвішані масками, фігурками динозаврів, скелетів, людей із крилами та інших дивовижних істот, скриньки картотек, магнітофонна апаратура. Тут-таки, на письмовому столі, залишається і привезена з Києва невеличка чавунна статуетка Дон Кіхота з мечем при боці й розгорнутою книжкою в руці, а гість забирає з собою на пам'ять роман Рея Бредбері "Смерть — діло самотнє", який минулого року був перекладений Володимиром Митрофановим на українську мову і так припав до душі читачам "Всесвіту".
