Молодь - Азімов Айзек

По-перше, планети, які утворилися на відстані, досить далекій від їх зоряного ядра, щоб стати дуже прохолодними, для захоплення водню. Вони ставали великими планетами, багатими воднем, аміаком та метаном. У нас є приклади таких серед зовнішніх планет-гігантів. До другого класу можна віднести планети, утворені так близько до зоряного центру, що висока температура унеможливить захоплення великої кількості водню. Вони будуть меншими планетами, порівняно бідніші на водень і багатші на кисень. Ми знаємо цей тип дуже добре, оскільки живемо на подібній. Наша — це єдина Сонячна система, про яку ми докладно знаємо, і нам було розумно вважати, що це єдині два планетарні класи ".

— Тоді як я розумію, ще є інший.

— Так. Існує надщільний клас, ще менший, бідніший за воднем, ніж внутрішні планети Сонячної системи. Співвідношення воднево-аміачних планет і цих надгустих водно-кисневих світів у всьому просторі Галактики — і пам'ятайте, що вони насправді провели обстеження значних вибірок Галактики, які ми, без міжзоряних подорожей, не можемо зробити, — приблизно біля 3 до 1. Це залишає їм сім мільйонів надто щільних світів для розвідки та колонізації.

Промисловець дивився на блакитне небо та зелені дерева, серед яких вони пробиралися. Він сказав: "А світи, як наш?"

Астроном тихо сказав: "Наша — це перша сонячна система, яку вони знайшли. Мабуть, розвиток нашої Сонячної системи був унікальним і не відповідав звичайним правилам".

Промисловець прийняв це до уваги. "Що це означає, що ці істоти з космосу є мешканцями астероїдів".

— Ні, ні. Астероїди знову щось інше. Вони виникають, як мені сказали, в одній із восьми зоряних систем, але вони абсолютно відрізняються від — І як ваше життя астрономом змінює той факт, що ви все ще цитуєте лише їх необґрунтовані заяви?"

—Але вони не обмежували себе голими даними інформації. Вони представили мені теорію зоряної еволюції, яку я повинен був прийняти і яка є більш близькою до істини, ніж все, що наша власна астрономія коли-небудь змогла розробити, крім можливо, втрачених теорій, що датуються до попередніх воєн. Зверніть увагу, їх теорія мала жорстке математичне обґрунтування, і вона передбачала саме таку Галактику, як вони описують. Отже, ви бачите, у них є всі світи, які вони бажають. Вони не голодні до землі. Звичайно, не для нашої землі . "

—Розум сказав би так, якщо те, що ви говорите, є правдою. Але істоти можуть бути розумними і нерозумними. Наші прабатьки були, мабуть, розумними, але, в той же час, не розумними. Чи було розумним знищити майже всю їхню величезну цивілізацію в атомній війні через причини, які наші історики вже не можуть точно визначити? " Промисловець задумався над цим. "Від скидання першої атомної бомби над цими островами — я забуваю давню назву — був лише один фінал і у всіх на очах. І все ж подіям дозволили продовжуватися до цього кінця".

Він підняв очі, жваво сказав: "Ну, і де ми? Цікаво, чи ми все-таки не валяємо дурня".

Але Астроном був трохи далі, і його голос пролунав глухо. — Нічого не придумане, пане. Подивіться туди.

VI

Рудий та Тріска скритно слідували за старшими. Їм допомагало те, що батьки були у тривозі і поглиненні розмовою. Їх погляд на кінцевий об'єкт пошуку був дещо заслонений заростями, за якими їм приходилось таїтися.

Рудий сказав: "Святі дими. Подивись-но на це. Це все блискуче срібло чи щось таке".

Але Тріска дійсно був схвильований. Він схопив друга. "Я знаю, що це. Це космічний корабель. Ось, мабуть, тому мій батько і приїхав сюди. Він один з самих відомих астрономів у світі, і твій батько повинен був би подзвонити йому, якби космічний корабель приземлився в його маєтку".

— Про що ти говориш? Тато навіть не знав, що там щось є. Він прийшов сюди лише тому, що я сказав йому, що звідси чув грім. Крім того, космічних кораблів не буває.

— Звичайно, бувають. Подивись туди. Бачиш ці круглі речі. Вони — дюзи. А он ракетні двигуни.

— Звідки ти так багато знаєш?

Тріска спаленів. Він сказав: "Я читав про них. У мого батька є книги про них. Старі книги. З довоєнних часів".

— Ага. Тепер я знаю, що ти це видумуєш. Книги з " довоєнних часів "!

— Мій батько повинен їх мати. Він викладає в університеті. Це його робота.

Його голос піднявся, і Рудий мусив смикнути його. "Ти хочеш, щоб вони нас почули?" — обурився він.

— Ну ладно, та все ж це космічний корабель.

— Послухай, Тріско, ти маєш на увазі, що це корабель з іншого світу.

— Це так і є. Подивись, як мій батько оглядає його і крутиться довкола. Він би не був так зацікавлений, якби це було щось інше.

— Інші світи! Де є інші світи?

— Скрізь. Як щодо планет? Вони такі, як наша, деякі інакші. А інші зірки, мабуть, мають планети. Напевно, є мільйони планет.

Рудий відчував себе знищеним і поваленим. Він пробурмотів: "Ти божевільний!"

— Добре, тоді. Я покажу тобі.

— Гей! Куди ти йдеш?

— Вниз. Я спитаю свого батька. Я думаю, ти повіриш, якщо він тобі скаже. Припускаю, ти повіриш, що професор астрономії знає, що ...

Він встав на повний зріст.

Рудий сказав: "Гей. Ти що хочеш, щоб вони бачили нас. Ми не повинні бути тут. Ти хочеш, щоб вони почали задавати питання та дізнаватися про наших тварин?"

— Мені все одно. Ти сказав, що я звихнувся.

— Ябеда! Ти пообіцяв, що не скажеш.

— Я не збираюсь прохопитися. Але якщо вони самі дізнаються, вини себе, ти почав суперечку і сказав, що я збожеволів.

— Тоді я забираю сказане назад, — пробурмотів Рудий.

— Ну, гаразд. Так краще.

У деякому розумінні Тріска був розчарований. Він хотів побачити космічний корабель ближче. І все-таки він не міг порушити обітницю.

Рудий мовив: "Надто малий він для космічного корабля".

—Звичайно, бо це, мабуть, корабель-розвідник.

—Б'юсь об заклад, що тато навіть не міг потрапити в цю розбиту коробку.

Настільки Тріска зрозумів, це була правда. Це було слабким моментом у його аргументації, і він не дав відповіді. Його інтерес поглинули дорослі.

Рудий піднявся на ноги; йому явно обридла пригода. "Ну, мабуть, нам краще піти. Дійсно є справи, і я не можу провести цілий день тут, дивлячись на якийсь старий космічний корабель чи що б там не було. Ми повинні дбати про тварин, якщо ми збираємося бути циркачами. Це перше правило для працівників цирку. Вони повинні піклуватися про тварин. І, — він чесно закінчив, — до цього я все-таки прагну.

Тріска сказав: "Нащо, Рудий? У них багато м'яса. Подивимось."

—Немає ніякого задоволення в перегляді. Окрім того, тато і твій батько уходять, і я думаю, що це час обіду.

Рудий став аргументувати. "Слухай, Тріско, ми не можемо почати вести себе підозріло, бо вони почнуть розслідувати. Святий дим, ти ніколи не читаєш жодних детективних історій? Коли ти намагаєшся зробити велику справу, не будучи спійманим, практично головне — продовжувати діяти так, як завжди. Тоді вони нічого не підозрюють. Це перший закон ... "

—О, добре.

Тріска ображено піднявся. На даний момент цирк видався йому досить підступним і поганим замінником слави астрономії, і він здивувався, як він дозволив собі влетіти у дурний прожект Рудого.

Вони пішли вниз по схилу, Тріска, як зазвичай, позаду.

VII

Промисловець сказав: "Мене підкуповує сама якість виготовлення. Такої конструкції я ніколи не бачив".

—Ну і чим це зараз добре? — гірко сказав астроном. — Нікого не залишилося. Другої посадки не буде. Цей корабель випадково виявив життя на нашій планеті. Інші дослідницькі ракети не підійдуть ближче, ніж потрібно, щоб встановити факт, що в нашій Сонячній системі нема суперщільних світів.

—Так, тут була аварія, це ясно.

—Корабель здається не дуже пошкодженим. Якби вціліли хоч деякі, корабель, можливо, відремонтували б.

— Якби вони вижили, торгівлі в жодному разі не було б. Вони занадто неподібні. Занадто тривожні. У будь-якому випадку — все закінчено.

Вони ввійшли в будинок, а промисловець спокійно спитав дружину. "Обід вже готовий, дорога?"

— Боюсь, що ні. Розумієш ... — Вона нерішуче дивилася на Астронома.

— Щось не так? — запитав Промисловець. — Чому б не сказати мені? Я впевнений, що наш гість не буде проти невеликої сімейної дискусії.

— Розбирайтесь, не звертайте на мене ніякої уваги, — пробурмотів Астроном. Він шумно перемістився на інший кінець вітальні.

Жінка сказала низьким, поспішаючим тоном: "Дійсно, милий, кухарку це засмутило. Я заспокоюю її цілий ранок і чесно, я не знаю, чому Рудий повинен був це зробити".

— Зробив що? — Промисловець був більше розважений, ніж навпаки. Потрібно було об'єднати зусилля самого себе та свого сина, щоб схилити дружину на використанні імені "Рудого", а не зовсім безглуздого (з точки зору молодіжної моди) імені, яке було його справжнім.

Вона сказала: "Він взяв більшу частину фаршу".

—Він його з'їв?

—Ну, я сподіваюся, що ні. Він був сирим.

—Тоді нащо він йому?

—Я не маю найменшого поняття. Я його не бачила після сніданку. Тим часом кухарка просто лютує. Вона застала його, коли зникав за кухонні двері, і там була миска з фаршем, майже порожня, а вона збиралася використовувати його для обіду. Ну, знаєш кухарку. Їй довелося змінити меню обіду, а це означає, що від неї не буде покою тиждень. Тобі просто доведеться поговорити з Рудим, дорогий, і змусити його обіцяти не робити подібних справ на кухні більше. І не завадило б йому вибачитися перед кухаркою .

—Святий дим, нащо. Вона працює на нас. Якщо ми не скаржимось на зміну меню обіду, то чому вона повинна?

—Тому що саме вона зробила для цього подвійну роботу, і вона говорить про те, щоб звільнитись. Хороших кухарів знайти непросто. Пам'ятаєш цю, що перед нею?

Це був сильний аргумент.

Промисловець подивився задумливо. Він сказав: "Я думаю, ти маєш рацію. Коли він зайде, я поговорю з ним".

—Зроби це негайно. Ось він показався.

Рудий зайшов у будинок і весело сказав: "Гадаю, час на обід". Він подивився на батька, потім на мати, і у нього швидко з'явилась підозра. Він сказав: "Піду спочатку вимиюся", і зробив рух до інших дверей.

Промисловець сказав: "Мить, сину".

— Пане?

— Де твій маленький друг?

Рудий сказав недбало: "Він десь тут. Ми просто ходили, і я озирнувся, а його там не було". Це було абсолютно вірно, і Рудий відчув себе на безпечній землі. "Я сказав йому, що це час обіду. Я сказав:" Я вважаю, що це час обіду ".