Прометей закутий - Есхіл

На трикутну землю виведе
Тебе він в гирло нільське, де тобі, Іо,
Й синам твоїм побудувати висілок
815] Дано далекий. Що ж для тебе в мові цій
Незрозуміле, темне, то про все мене
Перепитай і знатимеш докладно все,-
Дозвілля в мене більше, ніж хотів би я.
ХОР
Як далі ще розповідати маєш їй,
820] Щось проминувши, про гіркий блукання шлях,
То говори, — а все сказав, то вияви
До нас ти ласку — пригадай, що просимо.
ПРОМЕТЕЙ
Про шлях мандрівний чула до кінця вона.
Але щоб знала, що не марно слухала,
825. Скажу їй, що раніше перетерпіла,-
Хай доказом це буде на слова мої.
Тож оповідань промину багато я
І до останніх перейду блукань твоїх.
Коли прийшла ти до землі Молоської,
830] Додони недалеко крутогорої,
Де храм пророчий Зевса Феспротійського, [53]
Там — диво невимовне! — віщим шелестом
Дуби пророчі мовили без загадок,
Що ти дружина славна будеш Зевсові.
835] Чи ще й тепер ця мова не лестить тебе?
Відтіль, безумством жалена, помчала ти
Шляхом приморським до затоки Рейської
І знов верталась гонами шаленими.
В часи прийдешні — знай це — Іонійською
840] Оту морську затоку називатимуть
На спогад людям про твою блуденну путь.
Тобі ознака буде це, що розум мій
Далеко більше бачить, ніж одкрито всім.
І їй, і вам я разом далі все скажу,
845] На слід вернувшись мови попередньої,
В самому гирлі нільськім, на краю землі,
В розлогих плавнях місто Каноб найдеш ти.
Там Зевс тобі поверне розум дотиком
Руки пестливим, і породиш чорного
850] Епафа, соіменного зародженню
Від Зевса. Урожаї він збиратиме
З землі, що Ніл широководий зрошує.
У поколінні п'ятім п'ятдесят сестер
Вернеться в Аргос, не з бажання власного —
855] 3 братителями шлюбу уникаючи
Покревного.. Ті ж у пориві хтивості,
Мов яструби, голубок полюватимуть,
На ловах шлюбу гонячись невловного.
Але не дасть їм заздрий бог дівочих тіл.
860] Земля Пелазга прийме... вбитих Аресом
Через жіночі руки, що вночі разять;
Дружина кожна віку збавить мужеві,
Мечі дволезі в їх крові купаючи,
Хай втішить так Кіпріда й ворогів моїх!
865] Одна лиш, любощами зачарована,
Ослабне духом і не вб'є заснулого,
Воліючи вже краще слабодухою,
Аніж смертоубивцею уславитись.
Царів Аргоських з неї розпочнеться рід.
870] Багато слів потрібно, щоб сказати все.
Із цього роду вийде славний стрілами
Герой,— мене він визволить із мук тяжких.
Від титаніди-матері, прадавньої
Феміди, це провіщення було мені. [54]
875] Коли і як то буде — надто довго це
Розказувать, та й користі — ніякої.
ІО
Ой леле, ой леле...
Запалало в мені божевілля знов,
Безжального овода гостре жало
880] Пече без вогню!
І жахається серце, і груди рве,
І обертом очі кружляють мені,
Кудись пориває безумний шал,
І язик мій у спраглих німіє устах,-
885] Каламутним годі здолати словам
Божевілля навальну хвилю.
(Охоплена божевіллям, Іо втікає).

Стасим третій
ХОР
Строфа
Мудрий, о мудрий був той,
В думці хто мав перший, а потім уголос
Нам провістив, що належить
890] 3 рівними шлюб нам брати, далеко-бо
Краще це, ніж, бувши голотою,
Прагнути шлюбу з тією, що в розкошах
Мліє, своїм пишаючись родом.
Антистрофа
Мойри, о мойри, хай з нас
895] Жодну вам трьом не випадав ніколи
Зріти на Зевсовім ложі!
Хай із небес нам мужа не-відати!
Горне жах нас, немужелюбною
Зрячи дівочість Іо, в гірких блуканнях
900] Пещену Гери карою злою! [55]

Епод
Ми рівного яе боїмося шлюбу —
Коли б лише любов богів могутніх
Нас не нагляділа ненатлим оком?
Борня то незборенна, невихідна путь.
905] Що буде а нами? Як нам і куди
Від Зевса, від жаги його тікати?

Ексод
ПРОМЕТЕЙ
Хоч Зевс і гордий серцем — злагіднішає,
До шлюбу він такого-бо ладнається,
Який його із трону скине й царської
910] Позбавить влади. Отоді-то батькове
Кляття справдиться, що наклав на кривдника,
З престолу Крон упавши стародавнього.
А як з біди такої Зевсу вимкнути —
З богів нікому не добрати способу.
915] Лиш я це знаю. Хай, на троні сидячи,
Він тішиться громами піднебесними,
Хай сипле з рук вогнями-блискавицями.
Та вже не допоможе це ніяк йому —
Впаде безславно і не підведеться вій, ,
920] Такого-бо на себе нездоланного
Тепер противоборника готує він,
Що той палкіше блискавиці полум'я
Знайде і грім грімкіший від небесного;
Морям грозу і землям потрясателя —
925] Тризубця він розтрощить Посейдонові,-
Тоді довідається Зевс повалений,
Що рабство — це щось інше, аніж влади трон.
ХОР.
Чого бажаєш, те й пророчиш Зевсові.
ПРОМЕТЕЙ
Не тільки я бажаю, але й буде так.
ХОР
930] Хтось, видно, і над Зевсом пануватиме? [56]
ПРОМЕТЕЙ
Він кару тяжчу, аніж я, терпітиме.
ХОР
Як слів цих вимовляти не боїшся тиі
ПРОМЕТЕЙ
Чого ж боятись? Смерті непідлеглий я.
ХОР
Наслати муки ще лютіші може він.
ПРОМЕТЕЙ
935] Хай шле — нема для мене несподіванок.
ХОР
Той мудрий, Адрастеї хто вклоняється.
ПРОМЕТЕЙ
Шануйте ви владущих і улещуйте,
Для мене ж менше від нічого важить Зевс,-
Хай робить що захоче цей короткий час,
940] Недовго він богами керуватиме.
Та он від Зевса, бачу, посланець біжить —
Прийшов він, певно, із повою звісткою,
Оцей служник тирана новочасного.
З'являється Гермес.
ГЕРМЕС
До тебе, мудрія гостроязикого,
945] Богів зрадливця, а людей шановника,
До тебе, вогнекрадця, промовляю я!
Звелів отець все розказать про шлюб отой,
Що через нього, похвалявсь ти, влади він
Позбудеться. Докладно і виразно все
950] Ти, Прометею, розкажи без загадок!
Цю путь удруге не примушуй міряти,-
Сам знаєш-бо, цим Зевса не власкавити.
ПРОМЕТЕЙ
Яка зарозуміла й гордовита вся
Розмова ця прислужника богівського!
955] Недавно ви при владі стали й мислите.
У замках безпечальних домувать повік?
Падіння двох тиранів чи не бачив я? [57]
Побачу, як і третій, що при владі є,
Впаде ганебно й скоро. Сподівався ти,
860] Що цих богів новітніх я злякаюся?
Далеко ще до цього. Поспішай назад
Дорогою, якою і прийшов сюди,-
Нічого ти від мене не дізнаєшся.
ГЕРМЕС
Отож-бо цим зухвальством і сваволею
965] Себе й завів ти в безвихідь страждань оцих.
ПРОМЕТЕЙ
Свого нещастя на негідне рабство я
Не проміняю,— це запам'ятай собі.
ГЕРМЕС
Мабуть, у рабстві краще бути в скель оцих,
Ніж Зевса-батька вісником довіреним?
ПРОМЕТЕЙ
970] Отак і треба зневажать зневажників.
ГЕРМЕС
Ти муками своїми мовби тішишся?
ПРОМЕТЕЙ
Я тішуся? Такої ворогам моїм
Жадав би я утіхи, й серед них — тобі.
ГЕРМЕС
За ці нещастя і мене винуєш ти?
ПРОМЕТЕЙ
875] Скажу одверто,— всіх богів ненавиджу,
За добре злим мені вони віддячили.
ГЕРМЕС
Як подивлюсь я — справді тяжко хворий ти.
ПРОМЕТЕЙ
Як хворість то — ненавидіти ворога.
ГЕРМЕС
Але ти в щасті був би ще нестерпніший!
ПРОМЕТЕЙ
Ой-ой!
ГЕРМЕС
980] Ой-ой? Це слово невідоме Зевсові. [58]
ПРОМЕТЕЙ
Старіючи, усього час навчить його.
ГЕРМЕС
А ти ще й досі не навчився розуму.
ПРОМЕТЕЙ
Ба ні,— не розмовляв би я з прислужником.
ГЕРМЕС
Нічого, видно, батькові не скажеш ти?
ПРОМЕТЕЙ
985] Не дякувать чи можу, власкавлений!
ГЕРМЕС
Глузуєш ти із мене, ніби з хлопчика.
ПРОМЕТЕЙ
Чи ти ж не хлопчик? Навіть ще дурніший ти,
Якщо від мене сподівавсь довідатись.
Ні мук таких немає, ані хитрощів,
990] Щоб ними Зевс присилував сказати це,
Аж поки пут ганебних не розв'яже він.
Нехай палючим кидав він полум'ям,
Завіє все снігами білоперими, .
Громами хай загрожує підземними,-
995] Нічим мене сказати не присилує,
Кому його належить з трону скинути.
ГЕРМЕС
Побачиш сам, чи допоможе це тобі..'
ПРОМЕТЕЙ
Все передбачив і давно вже зважив я.
ГЕРМЕС
Наважся, о наважся, нерозсудливий,
1000] Хоч задля мук цих розумніше мислити.
ПРОМЕТЕЙ
Дарма, мов хвиль прибоєм докучаєш ти
. Вмовлянням. Не думай, що, лякаючись
Погрози Зевса, стану я, мов женщина,
Благать, кого ненавиджу, й ламатиму
1005] я руки по-жіночому, щоб змилувавсь
І увільнив з кайданів,— ні, не буде так. [59]
ГЕРМЕС
Багато, але марно розмовляв я тут.
Ні, цього серця не зм'якшить благаннями.
Мов огир неїжджалий, він узду гризе,
1010] Пручається і з віжками змагається.
Та кволі, недоречні хитрування ці,-
Сама лиш самопевність нерозумного
Не варта аж нічого. Як словам моїм
Ти не скоришся — глянь, якою бурею ,-
1015] Хвилешна хвиля муки неминучої
Тебе настигне. Скелі стрімковерхі ці
Розтрощить батько громом-блискавицею
Полум'яною, і обійми каменю
Твоє сховають тіло. Довгі сповняться
1020] Віки, аж поки вийдеш знов на світло ти
Й орел кривавий, цей крилатий Зевсів пес,
Шматки великі рватиме пожадливо
Від твого тіла, і щодня приходити
Цей буде гість незваний і печінкою
1025] Живитися твоєю почорнілою.
Стражданням цим не дожидай закінчення,
Покіль з богів котрий у тяжких муках цих
Тебе заступить і в Аїд безпремінний
За тебе зійде, в глиб сумного Тартару.
1030] Над цим подумай. Не хвальба порожня то,
А вирок найсуворіший, бо в Зевсових
Устах нема неправди, свого слова він
Додержує. Тож роздивись, роздумайся
І не вважай зарозумілих гордощів
1035] За кращі від звичайної розважності.
ХОР
Здається, все до речі говорив Гермес:
Пихи позбутись радить він і мудрої
Розважності шукати. Тож послухайся,
Ганьба для мудрих — помилки триматися.
ПРОМЕТЕЙ
1040] Все я знав наперед, що звістив він мені.
Мук зазнати ворогу від ворогів —
Не ганьба. Хай же ринуть на мене вогню
Дволезого кучері, неба ефір
Хай від грому, від натиску буйних вітрів
1045] Розірветься на частки: землю важку [60]
Аж до самих основ, до коріння її,
Переможний хай похитне буревій;
В шумуванні шаленім хвилі морські
Хай сплетуться з шляхами небесних світил.
1050] В вировому коловертні долі нехай
Закинуть в Тартару чорну глибінь
Моє знесилене тіло — на смерть
Ніколи мене не вбити!
ГЕРМЕС
Такі розмови, такий рішенець
1055] Лише від безумця можна почути!
Та й чи довго йому збожеволіти в цій
Недолі й шаленість послабити чим?
(До Океанід).
Але ви, що стражденним горем його
Вболіваєте тужно,— швидше біжіть
1060] Якнайдалі від цих непривітних місць.
Щоб розум ясний не змутило вам
Неослабне грому рикання.
ХОР
Говори щось інше, такої порадь,
Щоб послухали ми, не до мислі-бо нам
1065] Своє ти промовив нестерпне слово.
На негідний учинок підбурюєш нащо?
Ми готові все перетерпіти з ним,
А до зрадників вчились ненависті ми,
І з пороків усіх
1070] Для нас найогидніша зрада.
ГЕРМЕС
Отож пам'ятайте, вам мовив я все
Наперед,— як надійде нещастя, тоді
Вже на долю не ремствуйте і не кажіть,
Що вас кинув в біду несподівану Зевс.