Вогонь - Барбюс Анрі

Іде дощ — вічний дощ, що завжди зв'язаний у моїх спогадах з усіма трагедіями цієї великої війни. Заходить вечір, він готується наставити цим людям велику, як світ, пастку.

" * Sf

З уст в уста передаються нові накази. Нам роздають гранати з залізними кільцями. "Кожному взяти по дві гранати!"

Проходить майор. Він у похідній формі, засупонений, тримається простіше. Він каже:

— Добрі чутки, хлопці! Воші тікають! Як — будете зухами, га?

Вісті вихором облітають наші лави:

— Попереду нас ідуть марокканці і двадцять перша сотня. Атака почалася на правому фланзі.

Капралів кличуть до капітана. Вони повертаються з оберемками металевих предметів. Бертран мене обмацує. Він Щось чіпляє до гудзика моєї шинелі. Це кухонний ніж.

— Ось глянь, що я тобі причепив до шинелі! — кал