Шість головоломок для дона Ісидро Пароді - Борхес Хорхе Луїс

Автор словосполучення – французький публіцист Поль Леруа Больє (1843–1916). На момент написання "Шести головоломок…" китайці були п'ятою за чисельністю діаспорою Аргентини, причому більшість китайців проживали в Буенос-Айресі та в довколишніх провінціях. Але в цій "головоломці" є ще один натяк-алюзія: йдеться також і про жовту лихоманку, поширену колись, зокрема, в Південній Америці. Вона передасться з комариним укусом від хворої людини до здорової, особливо великий ризик зараження існував у портах і в борделях, найдешевші з яких були переважно китайськими. У 1928 р. в Ріо-де-Жанейро спалахнула страшна епідемія, яка поширилася в більшості міст центральної частини Південної Америки. І хоча в 1937 р. американський вірусолог Макс Тейлер створив вакцину, від жовтої лихоманки в ті роки в самій лише Аргентині вмерло близько 30 тис. людей. У 1940-х рр. пам'ять про цю епідемію в Буенос-Айресі все ще дуже свіжа.

316

Монтенегро – профан. Йдеться про Жанну Пакен (1869–1936) – відому французьку художницю-модельєрку; ескізи її суконь у журналах мод іноді були стилізовані під сецесію або ар-деко; вельми часто (зокрема в борделях, у мебльованих квартирах) ці зображення жінок прикрашали стіни – у рамках, як картини. Ще один аспект, на який натякають співавтори "Шести головоломок…", – так званий східний (або китайський) стиль у високій моді того часу, що суттєво трансформував уявлення про дрескод.

317

Профан Монтенегро говорить про Ельзу Скіапареллі (1890–1973) – відому французьку художницю-модельєрку, яка створила поняття "прет-а-порте". Цікавилася сюрреалізмом і дадаїзмом, її капелюшки – у формі баранячого стейка чи туфлі – епатували. Вона прикрашала свої шедеври предметами з повсякденного життя і використовувала недорогі тканини. Тому – "вбогі лінії".

318

З франц. – колега по роботі, товариш.

319

З франц. – перехрестя, роздоріжжя.

320

Алюзія на однойменну п'єсу О.С.Пушкіна, тут йдеться про гульвісу і спокусника, який, закохавшись і переставши бути гульвісою і спокусником, прирікає себе на смерть.

321

Це місце, початок вулиці Хухуй, вирізняється значним комерційним і пасажирським потоком.

322

Династія Сун – 960–1279 рр. н.е. Найдешевша ваза цієї епохи оцінюється семизначним числом.

323

За китайськими віруваннями, сороконіжка має здатність визначати, де можна закладати золоті копальні. Ця її властивість поширюється і на пошуки скарбів і тайників. Але сороконіжка притягує золото тільки для себе. Її ще треба зуміти перехитрити.

324

І справді, в цю ж таки мить доктор широко посміхнувся і помахав нам рукою (Примітка автора).

325

Пор. з "Шинеллю" Миколи Гоголя і "Перетворенням" Франца Кафки. Борода росіянина, сороконіжка, формений сукняний плащ – усе це та багато іншого в одному короткому фрагменті.

326

Перша палиця – патериця – зі сандалового дерева була в Будди Шак'ямуні, на такі ж патериці в наш час опираються буддійські монахи; патериці видають мелодійний дзвін під час ходи. Основне призначення патериці зі сандалового дерева – попередити дзвоном живих істот, щоби вони не були випадково розчавленими, щоби монах уник мимовільного злочину – вбивства живої істоти. Але ці вбивства однаково неуникненні. "Мармурове Око" – Джессі Померой (1859–1932), дитина-маньяк, хлопчик-убивця, що виявляв надзвичайну жорстокість до жертв. Мав більмо на оці, звідти й прізвисько. Щоправда, з точки зору сучасної юриспруденції його вину не було доведено.

327

Су Ву (140–60 рр. до н.е.) – китайський дипломат і державний діяч династії Хань. Про нього існує багато легендарних і напівлегендарних історій. У 51 р. до н.е., коли імператор Сюань наказав зобразити на головній галереї головного імператорського палацу портрети 11 ключових посадових осіб, воєначальників і чиновників, які найкраще йому служили, серед них був і Су Ву. Су Ву приписують авторство дуже багатьох текстів.

328

Один із відомих у середньовічній Європі "блукаючих" сюжетів.

329

"Дао де цзин" ("Книга дороги і гідності") – основоположне джерело вчення дао. Дао трактується як природа речей, "небесна воля" або "чисте небуття". Традиційно автором книги ввважається Лао-цзи (VI–V ст. до н.е.).

330

Одне з т.зв. "нещасливих чисел" у Китаї – 14.

331

З англ. – "Жовта риба".

332

Майпу – вулиця в Буенос-Айресі, розташована біля площі Сан-Мартін, на Майпу жив Борхес, його сім'я переїхала туди якраз у період написання "Шести головоломок…".

333

З франц. – стій (стійте), годі, досить уже.

334

З франц. – той, кому на все начхати.

335

Масамора – дешевий традиційний десерт в Аргентині та Перу, який готується з кукурудзяної муки, меду і молока. Сто років тому в Буенос-Айресі на ринку його продавали в основному звільнені раби.

336

Улюблені ласощі Касареса. Гра в тексті побудована довкола того, що, очевидно, йдеться про "аніс-де-флавіньї" (Anis de Flavigny) – одні з найзнаменитіших і найдорожчих французьких ласощів. Це маленькі білі цукерки завбільшки з перлину (тому-то кондитерська називається "Перлина"); їх придумали монахи з абатства Флавіньї. Оригінальна технологія абатства полягала в тому, що, аби виготовити одну цукерку, одне анісове зернятко вмочували в сироп, сушили, знову вмочували – і так до сотні разів. Щоб отримати цукерку завбільшки з перлину, треба було витратити п'ять-шість місяців, тому "аніс-де-флавіньї" продавалися буквально на вагу золота. Нинішня технологія дозволяє виробляти одну цукерку за два тижні, але однаково коробочка з "аніс-де-флавіньї" коштує стільки ж, скільки золота каблучка із самоцвітом.

337

З франц. – знахідка, сюрприз; тут – скарб (зі сленгу золотошукачів).

338

З франц. – буквально: "висока кухня", за аналогією до "висока мода" (haute cuisine – вишукана кухня, франц.).

339

Від Галлія. Галлія – римська назва частини Європи: частина північної Італії, а також територія між Середземним морем, Піренеями, Атлантичним океаном, Ла-Маншем, Рейном і Альпами. Для Борхеса і Касареса важливо те, що Галлія пішло від грецького топоніма Галатія, який, своєю чергою, виводиться з грецького слова "молоко", що означає "білий". Тут гра, з одного боку, з "креольськими" алюзіями, а з іншого – з кольорами страв: масамора має такий же відтінок, як колір шкіри в креолів, анісові солодощі в "Перлині" – очевидно, молочно-білі. Третій аспект – після Середньовіччя слово "галли" стало асоціюватися з його латинським омонімом "півень" (gallus), тому Монтенегро, кажучи "галльський", звісно ж, має на увазі "французький", і це опосередковано доводить, що у цьому фрагменті доктор говорить не просто про аніс, а таки про "аніс-де-флавіньї".

340

Алюзія на крилату фразу з роману "Раби Парижа" (1867) авторства Еміля Габоріо (1832–1873) – французького письменника, що стояв біля витоків детективу як жанру. Згодом ця фраза неодноразово обігрувалася у різних варіаціях.

341

Алюзія на крилату фразу з одного з романів ("Король – в'язень Фантомаса", 1911) циклу про Фантомаса авторства П'єра Сувестра й Аллена Марселя; відтоді вона фігурує в масовій літературі в різних варіаціях – з дворецьким, з портьє, з консьєржем, з лакеєм і т.п.

342

З франц. – "короткий шлях"; тут – короткий опис.

343

З франц. – серцю не накажеш.

344

Столиця Уругваю.

345

Дружній помах рукою докторові Якобові Леві Морено (1889–1974) – основоположнику психодрами, соціометрії та групової психотерапії, який працював з людьми в їхньому "природному оточенні", зокрема – у психлікарнях і в'язницях, таборах для біженців тощо. Саме в 1942 р. Морено створив у Нью-Йорку Інститут соціометрії і Театр психодрами. В останній з "Шести головоломок…" – елементи психодрами, алюзії на теорію соціометрії та майже весь спектр тих, із ким працював Морено, зокрема актор (точніше, колишній актор Монтенегро), повія (мадам Цинь), емігрант (Немировський) і т.д.