Останнє запитання - Азімов Айзек
Його ніхто не бачив. Створений з чогось, що не було ні матерією, ні енергією, він перебував у надпросторі. Його розміри і природа для людини були незбагненні.
— Космічний АКу, — запитала Людина, — як змінити напрям ентропії?
Космічний АК відповів:
— Ще обмаль даних для чіткої відповіді.
Людина сказала:
— Збери додаткові дані.
Космічний АК відповів:
— Я так робитиму. Я роблю це сто мільярдів років. Моїм попередникам і мені це запитання ставилося багато разів. Всіх даних, що я маю, не досить.
— Чи настане час, коли даних вистачатиме, чи ця проблема нерозв'язна за будь-яких обставин?
Космічний АК сказав:
— Немає нерозв'язних проблем за будь-яких обставин.
Людина запитала:
— Коли матимеш досить інформації, щоб відповісти?
Космічний АК відповів:
— Ще обмаль даних для чіткої відповіді.
— Ти працюватимеш над цим?
— Так, працюватиму.
Людина сказала:
— Ми чекаємо.
Після десяти трильйонів років згасання зірок і галактик у космічному просторі запанував майже суцільний морок.
Людські тіла відчужувалися від розуму, і то так, наче це була не втрата, а набуток.
Поступово Людина зливалася з АКом.
Перед тим як злитися остаточно, останній розум Людини оглянув космічний простір, де не було нічого крім решток збляклої зірки й неймовірно тонкої матерії, що безладно змішувалася з рештками тепла, наближаючись до абсолютного нуля.
Людина спитала:
— АКу, це кінець? Хіба нічого не можна зробити, щоб перетворити цей Хаос знов у Всесвіт? Невже нічого не можна зробити?
АК відповів:
— Ще обмаль даних для чіткої відповіді.
Розум Людини поглинувся, у надпросторі тепер існував тільки АК.
Матерія і енергія скінчилися, а з ними простір і час. АК функціонував тільки заради останнього запитання, на яке не давав відповіді відтоді, як десять трильйонів років тому підпилий оператор поставив його комп'ютерові, такому недосконалому проти АКа, як людина проти Людини.
АК не звільниться від свідомості, поки не знайде відповідь на останнє запитання.
Всю інформацію зібрано. Більше її не було.
Та дані ще треба грунтовно скорегувати і перебрати всі можливі комбінації.
На це пішла вічність.
І настала мить, коли АК дізнався, як змінити напрям ентропії. Але тепер не було жодної людини, якій би він міг відповісти на останнє запитання. Дарма. З цією відповіддю з'ясується все.
Ще вічність АК думав, як краще це зробити. Ретельно складав програму.
Свідомість АКа, охопивши все, що колись було Всесвітом, тепер міркувала над тим, що є Хаос. Крок за кроком усе має бути зроблено.
І нарешті АК мовив:
— Хай буде світло!
І було світло...
© АЗІМОВ А. Кінець Вічності: Вибрані твори. — К.: Дніпро, 1990. — 768 с. — (Фантастика. Пригоди. Детектив).
© МИНКО А. Я., переклад з англійської, 1990.